Зміст
Вступ ……………………………………………………. 4
Розділ 1.Технологія життєтворчих
проектів як складова особистісно зорієнтованого навчання………………….8
1.1.
Метод проектів як
педагогічна технологія……….. 8
1.2.
Метод проектів у
педагогіці життєтворчості……..11
1.3.
Життєтворчі
проекти на уроках літератури……….13
Розділ II. Уроки літератури рідного краю у
світлі життєтворчих проектів………………………………….20
2.1. Творчий доробок літераторів
Котелевщини………20
2.2. Застосування технології
життєтворчих проектів на уроках літератури рідного краю………………………..26
2.3. Уроки-проекти………………………………………31
Висновки…………………………………………………56
Список використаних джерел…………………………..59
Додатки………………………………………………….. 63
Вступ
Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в
ньому своє місце.
С.Русова
Сучасна українська школа осмислює свої здобутки, шукає
шляхи нового світорозуміння, сприймаючи суспільні виклики та відчуваючи свою
відповідальність за майбутнє.
Це час визначення стратегії розвитку держави, народження
нової якості життя. Зрозуміло, що актуальними будуть ті освітні засоби й
методики, які працюватимуть на розвиток
особистості, успішним буде вважатися той учень, який не просто засвоїть знання,
а вмітиме їх застосувати, щоб досягти кращих результатів у будь-якій сфері
свого життя, той, що вмітиме мобілізувати внутрішній потенціал для
самоствердження через власне пізнання й перетворення чи навіть створення самого
себе. Важливо навчитися точно визначати, чого хочеш.
Отож поряд з удосконаленням традиційних методик і методів
роботи з учнями впроваджуються альтернативні: ефективніші, оптимальніші,
результативніші. Це технології особистісно зорієнтованого навчання. Однією з
них є технологія життєтворчих проектів, яка передбачає «не передачу знань чи
інформації, а формування компетентностей, досвіду, самореалізації на основі
природних даних і здібностей дитини» [13, c. 4].
Одним із методів, що забезпечує ефективність особисто
зорієнтованого навчання є метод проектів.
За визначенням С. Сисоєвої, метод проектів є однією з
педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого
підходу в освіті і сприяє формуванню
уміння адаптуватися до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального
суспільства [15].
Цю точку зору обстоюють І. Єрмаков, Ю. Загуменнов, Л. Шелкович,
Г. Шварц, Г. Столяренко, О. Дем’яненко, Г. Ісаєва, І. Золюк, С. Клепко, І. Гусь,
І. Калмикова [5].
Наш час є часом пошуку нового світорозуміння, плекання
людини, яка вміє стратегічно мислити, зазирнути в майбутнє, передбачити, уміє
виробити свій життєвий проект. «Ідеї життєтворчості, плекання людини як
суб’єкта життя стануть альфою і омегою нової школи, яка допомагатиме учням
оволодіти чотирма стрижневими стовпами – навчитися пізнавати життя; життєвої
компетентності; навчитися жити разом; навчитися жити» [7, с.9].
Основоположниками педагогіки життєтворчості стали І. Єрмаков,
Л. Сохань, В. Доній, Г. Несен, Е. Помиткін та інші. Тому в подальшому, говорячи
про метод проектів, матимемо на увазі педагогічна технологія.
Суть методу проектів подається в «Українському
педагогічному словнику». Це організація навчання, «за якою учні набувають знань
і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів [4, с.203].
Новаційна значущість технології простежується і в тих
завданнях, які ставить метод життєтворчих проектів, і в характері
взаємовідносин усіх учасників навчально-виховного процесу в школі, адже на
уроці створюється, найголовніше, атмосфера успіху, партнерства, співпраці учня
й педагога, крім навчання та виховання, такі уроки – це вияв радості
творчості,самопізнання й самовдосконалення.
Без методу життєтворчих проектів ми не можемо говорити
про особистісно зорієнтоване навчання як таке, адже ця технологія допомагає учневі не тільки в його всебічному
розвиткові, в оволодінні вміннями пізнавати навколишній світ і себе, головне її
завдання – допомогти усвідомити сенс життя, свою життєву місію.
Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунту-вати і практично
впровадити методику життєтворчих проектів на уроках літератури рідного краю.
Завдання дослідження, які випливають з поставленої мети:
1. На основі аналізу педагогічної та методичної
літератури висвітлити сутність методу життєтворчих проектів як одного з
основних в особистісно зорієнтованому навчанні.
2.
Проаналізувавши
творчий доробок літераторів Котелевщини, розробити методику впровадження
життєтворчих проектів на уроках літератури рідного краю.
Результати дослідження зібрані в посібник, у якому
методично опрацьований та систематизований теоретичний матеріал по визначеній
темі, доведена актуальність та інноваційна значущість роботи; упорядкований
матеріал з літератури рідного краю, розроблені теми життєтворчих проектів для 5
– 11 класів та теми міні-проектів, які можуть бути використані під час вивчення
програмового матеріалу з української літератури; розміщений матеріал з власного
досвіду.
Матеріал
може бути використаний учителями-словес-никами, а також студентами.
Розділ І
Технологія
життєтворчих проектів як складова особистісно зорієнтованого навчання
1.1. Метод проектів як
педагогічна технологія
Метод проектів як метод планування цілеспрямованої діяльності
зародився у США ще в XIX ст. у роботах Дж. Дьюї як ідея побудови навчання на
«активній основі, через доцільну діяльність учнів. Послідовником Дж. Дьюї
був професор В. Х. Кілпатрик, який теоретично обґрунтував метод , застосувавши
принцип: «виховання життя, а не підготовка до життя».
Метод проектів удосконалювали Коллінгс (класифікував на
ігрові, проекти розповідей, екскурсійні, трудові), В. Чартерс, Стивенсон,
Вудхелл, Р. Уоткінс.
У педагогіці проектна діяльність розглядається як спосіб
організації педагогічного процесу, заснованого на взаємодії, співпраці та
співтворчості педагога і вихованців у
ході поетапної практичної діяльності по досягненню намічених цілей.
На початку 20-х років XIX ст. цей метод упроваджувався й в
українських школах, проте не знайшов подальшого застосування, привернувши увагу
до себе в 90-х роках. Методичні праці щодо його місця в українській дидактиці
розробляли О. Онопрієнко, П. Кендзьор, О. Войтенко, Г. Бойко.
Проектне навчання в українській школі використовувалося
як підготовчий етап для значущого в межах теми уроку, ігрові, інформативні,
пошукові, науково-дослідницькі, проекти рольові ігри (перевтілення в образ),
інтерв’ю [2]. Ще одним
різновидом проектного навчання є технологія групової творчої справи,
засновником якої був І. Іванов, що характеризував її так: «Сутність кожної справи – турбота про
свій колектив, один про одного, про друзів, близьких. Справа ця колективна,
тому що здійснюється дітьми та старшими товаришами як їх спільна. Справа ця
творча, тому що являє собою спільний пошук кращих рішень життєво важливих
завдань, тому що здійснюється спільно, не тільки виконується, а й аналізується,
і планується, й оцінюється [9, с. 3].
Такою колективною справою може бути проект у формі
зустрічі, літературно-мистецького вечора, інсценізації художнього твору (фільм,
вистава), художнього читання, літературної вітальні, фестивалю. Головне, що
такий захід колективно підготовлений, яскравий, емоційний. Звичайно, такий
проект є досить специфічним, домінуючим у ньому є розвиток творчих здібностей
учнів. З огляду на те, що така творча справа потребує великих затрат часу й
організаційних здібностей учителя, учені-методисти рекомендують застосовувати
її кілька разів на рік [2].
Мета і завдання методу проектів [13] є такими:
1. Створити умови під час освітнього процесу, за
яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.
2. Навчити учнів здобувати знання самостійно,
застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних
завдань.
3. Сприяння у здобутті комунікативної
компетентності.
4. Навчання користуватися дослідницькими прийомами.
5. Стимулювання інтересу до визначеної проблеми.
6. Формування прогностичних умінь і навичок.
7. Вплив на психологічний розвиток учня.
8. Озброєння інструментарієм для вирішення життєвих
проблем, пошуку і дослідження у життєвих ситуаціях.
9. Стимулювання ініціативності, рішучості, навичок
співробітництва.
10. Розвиток логічного мислення.
Як бачимо, головними фігурантами в навчанні за проектною системою є учні. Вони
самостійно проектують те, чим мають займатися, самі виконують проект, керуючись
власною діяльністю і захищають саме таке його виконання. На долю вчителя
припадає консультативно-дорадча роль, де кожний педагогічний крок має бути
обережним, плекаючи самостійність учнів [2]. Правильно організована проектна діяльність має стати
роботою, в якій зацікавлені самі учні. Така діяльність має високі виховні
результати. Учень навчається вирішувати проблеми, стратегічно мислити,
розробляти проекти й виконувати їх, регулювати свої дії, бути упевненим у собі,
працювати в команді, орієнтуватися інформаційному просторі, інтегрувати в
сучасне суспільство, презентувати себе на ринку праці, генерувати ідеї, самореалізуватися.
Така поліфункціональність проекту свідчить про його
цінність, яка полягає в наступному:
- відповідність конкретним потребам доби;
- є засобом формування в учнів самоосвітніх компетентностей;
- сприяє набуттю учнями алгоритму вирішення реальних проблем з огляду
на майбутнє самостійне життя,
- є засобом формування в учнів умінь планувати роботу, цінувати час,
розраховувати сили,
- є корисною, життєвою педагогічною технологією.
Отож, зважаючи на вимоги часу, педагогіка має наповнити
навчання і виховання життєтворчим, духовним змістом, а життєтворчість має стати
підґрунтям для навчання [18].
1.2. Метод
проектів у педагогіці життєтворчості
Ви не здатні
досягти цілі, яку не спроможні побачити.
Б. Трейсі
Розвиток життєтворчості особистості полягає у вихованні
самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, які розуміють, у чому
полягає сенс життя, уміють швидко
адаптуватися, застосувати набуті знання. Сучасна школа покликана допомогти
учням набути таких життєвих компетентностей. Цьому відповідає
нормативно-правова база освіти, закладена в «Концепції загальної середньої
освіти», «Національній доктрині розвитку освіти», «Державному стандарті базової
повної середньої освіти».
Основи педагогіки життєтворчості розробляли зарубіжні та
вітчизняні вчені, зокрема І. Єрмаков, Л. Сохань, В. Доній, С. Шишова та
інші.
За І. Єрмаковим
метод життєтворчих проектів є однією з оптимальних форм формування особистісних
компетентностей, що дозволяє розвивати такі уміння і навички, як:
- уміння проектувати і втілювати життя розробку певної теми,
- працювати з різними джерелами
інформації,
- уміння представити й аргументовано
захистити продукт індивідуальної або колективної творчості та формувати
відповідно інформаційну, аксіологічну, аналітичну, прогностичну компетентність.
Ефективність методики життєтворчих проектів полягає в
тому, що вона розрахована не на запам’ятання, а
на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на
постановку проблеми та пошук її вирішення [7].
Актуальність педагогіки життєтворчих проектів
визначається сучасними запитами суспільства, його потребами. Цю думку поділяють
І. Зозюк [8], С. Клепко [5], С. Сисоєва [15].
Мета педагогіки життєтворчості: формування життєвої
компетентності засобом життєвого проектування як свідомого творення особистістю
свого життя [13].
Завдання життєтворчих проектів:
- сприяти створенню соціально значущих
ситуацій у процесі живого спілкування учня з оточенням і через це впливати на
його психологічний розвиток;
- озброїти дитину інструментарієм для
вирішення життєвих проблем, пошуку й дослідження у життєвих ситуаціях;
- стимулювати ініціативність,
рішучість,навички співробітництва.
Очікуваний
результат – це життєвий проект, під яким варто розуміти:
- погляд у майбутнє крізь призму сподівань, намірів,
цілей та думок;
- інструмент саморегулювання особистістю свого життєвого
процесу, спрямування його визначеним шляхом;
- поле для свободи життєвиявлень;
- попереднє накреслення ймовірного сценарію розвитку
життєвих подій;
- особистісний, інтимний документ, що певною мірою
розкриває таємницю особистості;
- плід поглиблених роздумів, саморефлексії, активної само
актуалізації себе в реальній життєдіяльності, набуття на цій основі особистого
життєвого досвіду [13].
Отож у процесі життєтворчого проектування відбувається
орієнтація особистості в тому, «якою вона є, якою може бути і якою хотіла б
бути» [9].
1.3. Житєєтворчі
проекти на уроках літератури
Основа проектної технології життєтворчості на уроках
української літератури – це стимулювання інтересу учнів до проблеми усвідомленого
вибору життєвих орієнтирів, що визначають майбутнє, а стратегічні напрямки
діяльності учнів – учитися любові, добра, бути гідним громадянином України,
навчитися складати й реалізовувати власні життєві проекти в складних умовах
сьогодення.
Технологія життєтворчих проектів детально розроблена в
роботах О. А. Задерей, Ю. Гуменнова, Л. Шелехович, Г. Шварц, С. Сисоєвої,
В. А. Нищети.
Автори, описуючи методику застосування життєтворчих
проектів, вважають, що зважаючи на їхню структуру, про них треба говорити як
про особисто зорієнтовану технологію, яка має чотири етапи:
- етап постановки проблеми задачі та
покладання мети;
- проектування, етап самостійної
дослідницької роботи;
- оцінка поетапних результатів та
оцінювання результатів підготовчої роботи;
- етап створення проекту та його захисту [13].
Змістом діяльності з проектування на уроці літератури є
цілеспрямовано виучуваний текст або його інтерпретація. Виконуючи роботи над
проектом, вважають науковці, потрібно здійснювати аналіз тексту,застосовуючи,
як показує практика, різні схеми аналізу літературного твору, але, головне, щоб
були визначені ідейно-емоційні оцінки, бо це є необхідною умовою подальшої
роботи з проектування.
Життєві проекти мають певну структуру. У процесі підготовки
роботи над проектом учнів потрібно підвести до формулювання проблеми, тобто
визначення ключового питання, що є суттю самого проекту, і вже потім школярі
спробують його розв’язати.
Таким чином створюється інтрига уроку.
Наступним етапом, за В. Нищетою, є дослідницька робота
над тематичними питаннями, які формулює вчитель, вказуючи шляхи їх реалізації.
Така дослідницька робота має проводитися в парах або групах. Як засвідчує
практика, найкраще учні виконують цю роботу за операційними картками, що
містять додаткову інформацію, допоміжні запитання, завдання, мають місце для
висновків тощо. У визначений термін учні звітують про виконану роботу, учитель
коригує, висловлює побажання, але робить так, щоб учням здавалося, що вони
самостійно справилися із завданням. На цьому підготовчий етап завершено.
Урок захисту життєтворчих проектів може мати таку схему:
1. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду.
Мотивація навчальної діяльності.
Оголошення теми проекту.
2. Визначення мети і завдань діяльності з життєвого
проектування.
Визначення ключового питання та тематичних питань.
Матеріальне вираження проекту.
3. Підготовча робота з проектування за певним
алгоритмом (операційні картки).
4. Самоконтроль, взаємоконтроль, контроль учителя,
оцінювання(поцінування) підготовчої роботи.
5. Самостійне виконання, захист.
Презентуючи результати своєї праці, учні висловлюють свої
думки щодо питання, яке вони досліджували, оцінюють виступи один одного.
Учитель допомагає, скеровує, корегує і потім формулює домашнє завдання. Оцінювати
учнів на цьому етапі не варто, радять науковці. Можна обмежитися цінуванням за
такими критеріями:
-
загальна
активність;
-
аргументованість
тверджень;
-
нестандартність
мислення;
-
сміливість у
висловленні думок;
-
толерантне ставлення
до думок інших [13].
Остаточне виконання життєтворчого проекту – це домашнє
завдання. Захист відбувається на наступному уроці.
Незалежно від типу проекту результати роботи повинні бути
«відчутними», певним чином оформленими, повинні мати конкретне матеріальне
вираження (відеофільм, альбом, бортжурнал подорожей, комп’ютерна газета, альманах,
веб-сторінка, репортаж), інсценізація, інтерв’ю, твір-роздум, есе, поетичні
рядки, електронна презентація тощо.
Захист проектів, за рекомендацією вчених, провадиться на
нестандартних уроках: урок-подорож, урок-творчість, урок-змагання, урок-фантазія,
інтегрований урок [4].
Критерії оцінювання детально виписані В. Нищетою.
Структура проекту з української літератури є такою:
-
назва, вказівка на
літературний твір;
-
мета;
-
очікувані
результати;
-
ключове питання;
-
тематичні питання;
-
методичні
рекомендації;
-
рекомендована
форма захисту;
-
операційні картки
з розробки тематичних питань.
За В. Нищетою назва проекту містить у собі провідну тему
подальшої роботи або головну думку міркувань. Мета має життєтворче спрямування
й формулюється як певне завдання щодо формування життєвої компетентності учнів.
Крім того, зазначена розвивальна та навчальна мета. Формуючи очікувані
результати роботи, варто вказувати на конкретні якості характеру особистості,
життєві компетенції учнів, які мали б бути сформовані в процесі проектування й
виявлялися в реальному житті. Ключове питання – це проблема, яка становить суть
проекту. Тематичні питання – конкретизація ключового питання, шлях його
розкриття. Методичні рекомендації проекту стосуються особливостей роботи над
конкретною навчальною темою з метою підготовки учнів до опрацювання проекту, а
також порад щодо організації процесу проектування. Операційні картки можуть
бути яскраво оформленими на розсуд учителя, розміщені на окремих аркушах,
розмножені й будуть слугувати роздатковим матеріалом для учнів під час
організації проектування на уроці.
Звичайно ж, застосування технології життєтворчих проектів
вимагає багато часу на підготовку, попередню перевірку (звіт), захист. Але
уроки літератури рідного краю проводяться в кожному класі лише один раз на
семестр, що дає змогу готувати їх як особливі свята душі, на яких поруч із
художнім словом звучить висока нота патріотизму, так необхідна у наш час. Крім
того, робота над такими проектами спонукає учнів до науково-дослідницької
діяльності. Зрештою, життєтворчі проекти дають змогу кожному учню
продемонструвати свої здібності й таланти, а це в свою чергу сприяє розвитку самостійності, творчості,
допомагають саморозвитку та самопізнанню, долучають їх до загальнолюдських
цінностей та духовних скарбів українського народу.
Літературна компетенція учнів – це результат навчальної
діяльності, що «базується на сумі знань,отриманих у процесі літературної освіти
і виявляється у вміннях, необхідних для сучасного життя» [6].
Такі уроки дають змогу застосувати інтерактивні методи,
метод критичного мислення. Саме на уроках української літератури маємо змогу
формувати в учнів життєстверджувальну енергію, упевненість у собі. Літературна
освіта – це ще й виховання почуттів. Діти навчаються того, що вони переживають.
Якщо дитину в житті супроводжує критика,вона навчається
засуджувати.
Якщо дитину в житті супроводжує ворожість, вона
навчається ворогувати.
Якщо дитина перебуває
в атмосфері висміювання, вона навчається глузувати.
Якщо вона відчуває
сором, вчиться бути винуватою.
Терплячість виховує ввічливість.
Підбадьорювання – довір’я.
Якщо дитина виростає в атмосфері похвали, вона навчається
високо цінувати.
Якщо дитину в житті супроводжує чесність, вона виростає
справедливою.
Безпека навчає віри.
Схвалення навчає подобатись самому собі.
Схвалення й дружба допомагають знаходити в світі любов [17].
Розділ ІІ
Уроки літератури
рідного краю у світлі життєтворчих проектів
Ви не зможете
творити чудеса з своїм життям, якщо не маєте про них ніякого уявлення.
Б. Трейсі
2.1.Творчий доробок літераторів Котелевщини
Література як навчальний предмет покликана формувати
духовний стержень особистості. Питання виховання гідних громадян нашої держави,
прищеплення їм любові до рідного краю є надзвичайно актуальними сьогодні. Якщо
людина не знайде на них відповіді, вона не знайде себе як особистість.
Важливими в цьому плані є уроки літератури рідного краю.
Незважаючи на те, що за програмою загальноосвітніх закладів на ці уроки
відведено всього по 1-й годині на семестр, їх можна використати дуже ефективно
саме для виховання рис справжнього громадянина, адже немає нічого більш
переконливішого, ніж приклад близьких людей, рідних, земляків.
Котелевщина вабить допитливий розум своєю історією, що
губиться у глибині століть. Тут народилися найдавніші ремесла, тут плекалася
наша мова, пісня, звичаї, традиція, мораль, народжені людською мудрістю.
У письмових джерелах Котельва вперше згадується в 1582р. в донесенні
гетьману Скалозубу про напад на неї кримських татар. Але поселилися люди тут
більше, ніж 2 тисячі років тому. Про це говорить славнозвісний Гелон -
найвизначніше укріплене поселення не тільки в Україні, але й в Європі доби раннього
залізного віку [5].
Межиріччя Ворскли і Мерло стали ареною сутичок руських
дружинників і половців у 1178 р. Сюди приходив князь Святослав з Рюриком та
Володимиром Глібовичем, але кочівники, сповіщені про наближення військ,
відступили. У 1183 р. тут зіткнувся з кочівниками князь Ігор [5]. Котельва була
козацькою фортецею. Її сотня брала участь у всіх вирішальних битвах часів
козаччини: воювали в полку І.Сірка, вітали у фортеці гетьмана Дорошенка,
повстали проти безчинств гетьмана Брюховецького, мали приязнь від Мазепи (в
подарунок отримали коштовні ризи для
Преображенської церкви).
Наш край є батьківщиною поета-перекладача М. Гнєдича, до
стародавнього Гелону лежав шлях Г. Сковороди, тут пройшло дитинство
українського педагога В. Гнилосирова, засновника музею Т. Шевченка на Чернечій
горі в Каневі. У Котельві зросли брати Буклюки, основоположники футуристичного
мистецтва. Ми пишаємося вченими-істориками, педагогами, художниками,
краєзнавцями [
5 ]. На самому
краєчку Дикого Поля нашим далеким предкам не тільки вдалося вижити, а й
зберегти дорогоцінні перлини культури, рідну мову. Міфи, легенди, перекази
розкривають давні таємниці. Різдвяні свята з їх колядками і щедрівками, свято
Івана Купала, весільний обряд живе до сьогодні.
Отож, Котелевщина має глибоке підґрунтя для плекання
національного духу особистості. Її історія надихає літераторів на створення
поетичних, прозових творів, драматургії.
Звичайно ж, урок літератури рідного краю найбільш
ефективним буде тоді, якщо застосувати технологію життєтворчих проектів. Це
цікаво для учнів, повчально, це ті моменти, які наповнюють юні серця гордістю і
допомагають визначитися в житті, омріяти проект власних учинків у тій чи іншій
життєвій ситуації.
Котелевщина - край, що має тисячолітню історію, а отже, й
літературу, яка відображала й відображає його культурний розвиток. На жаль,
документальних свідчень про це небагато. Пояснити таке можна тим, що Котелевщина аж до 1930-х р. входила до
Харківської губернії, потім – області. Тому історичні матеріали знаходяться в
харківських архівах, «харківські архівісти не зацікавлені вводити в науковий
обіг матеріали про «чужу» їм Котелевщину, а полтавські дослідники, певне, ще не
скоро доберуться до тих матеріалів» [ 5].
Тому майже півстолітні пошуки котелевського краєзнавця В. К. Костюка,
журналіста газети «Народна трибуна» є неоціненними в цьому плані. Він працював
у архівах, музеях, історичних бібліотеках Полтави, Харкова, Києва,
Санкт-Петербурга, Москви.
Так були зібрані матеріали про життя і творчість поета й
перекладача М. Гнєдича, футуристів братів Бурлюків, поета, студента
Києво-Могилянської академії Ромуальда Мироновича, шевченкознавця В.
Гнилосирова, члена Національної спілки письменників України поета І. Мироненка,
письменника М. Хвильового.
В. Костюк відомий як поет, прозаїк, пісняр. Люблять
котелевці його поетичні книги «Прозріння» (1991), «Журавлиний клич» (1998), «Так
серце веліло» (2007), збірку прози «На перехрестях долі», нариси з історії
Котелевщини «Край Дикого Поля» (2009), етнографічну збірка «Від роду до роду»
(2004), легенди та перекази краю в збірці «Чиста криниця» (2013).
Поезія В.Костюка мужня, глибоко патріотична. Його слово
безкомпромісне й тверде, коли він торкається найболючішої теми – любові до
України, стражденної, покривдженої. Йому болить доля простих людей – обдурених,
принижених, незрячих у своєму життєвому виборі: «Ми діти сліпої віри, голих
крикливих теорій» [6]. Вірші В. Костюка
актуальні, як ніколи: «Нам сіють під чужинський плуг зневіри й розбрату
насіння» [6]. Поетична палітра автора стає теплою, пастельною, коли він малює
красу природи рідного краю. Щемкою, тремтливою мелодією озивається мова
кохання, сердечними стають рими, наповнюючись любов’ю. І все ж головне в них
те, що в кожному творі пульсує думка, що, як стержень, тримає на собі весь вірш.
Це власне ставлення автора до зображених
фактів, подій. Навіть у
пейзажних творах.
Поезії В. Костюка покладені на музику, літаючи «ластів’ятами» по світу.
Кожна епоха і
кожне покоління залишає по собі пам’ятники найрізноманітнішої величини й цінності.
У цьому ряду особливе значення мають художні твори . Літератори Котелевщини
своєю скромною працею долучилися до цієї важливої справи. Тематика їхніх творів
досить обширна і охоплює проміжок часу від давніх часів до сьогодні.
Невичерпним джерелом народної пам’яті є для нас усна народна творчість. Це те, звідки
черпаємо інформацію про життя наших пращурів. «Окрім колосальної енергії
почуттів, національного самовиявлення, гордості, що ти – українець, в думах,
легендах, складених народом, передавалися звичаї, стосунки, почуття, які
формували український характер»[8]. Записана в селі Любка нашого району легенда
покладена в основу п’єси з однойменною назвою. Автор твору В. Котляр. У поетичній
формі письменник передає, як формувалася ментальність нашого народу.
Одначе найповніше
на Котелевщині представлена жіноча поезія. Євдокія Кашуба, Дар’я Горлиця,
Наталія Бондар, Валентина Товма, Ольга Марченко, молоді автори Міра і Тетяна
Вотер, чиї твори вводять читача в багатогранний жіночий світ з його щирістю і
добротою, мужністю і самоіронією, вірою і любов’ю.
Різноплановістю віршів, яскравою та живописною палітрою
вражає творчість Є. Кашуби (Гладкої). Самобутність, щирість її поезії
заворожує. Збірки «На межі», «С тобой и без тебя» (2010), «Переливи райдуги» (2013)
заслуговують на увагу й шанування читачів. Вірші про високі громадянські
почуття й кохання, творчість і повсякденні турботи різні за формою (акровірші,
хоку, двовірші, сонет) дихають любов’ю.
Ніжна мелодика поезій Н. Бондар розповідає про «Осінню
дорогу додому» (2012), у них трепетне почуття материнства і тривожна сльоза
печалі, світле дитинство, друзі, кохання й рідний дім.
Глибоко патріотична лірика Дар’ї Горлиці (Людмили
Іларіонової) – гімн нашому краю. Збірки її поезії «Йду до людей» (2007), пісень
«Запрошую до пісні» (2009), прози «Легенди одного життя» (2012) наповнені утвердженням
предковічних цінностей – «праці, добра, любові, уславленням героїв війни,
коріння нашого народу, віковічної щедрості і краси українських традицій,
неповторної краси нашого краю» [3 ].
Ліричні і жартівливі, близькі до народних і дитячі,
різної тематики, стилю, характеру, - такими є пісні автора і виконавця Ольги
Марченко. « Пише про життя, що думає, і від душі» [ 9 ].
Чесно й залюблено змальовує своїх односельців В. Міліков,
який відомий широкому загалу публікаціями в обласній пресі. Його збірка
оповідань «Добришинська сага» (1994) сприяє духовному змужнінню читача.
Народився В. Міліков і « виріс у селі
Милорадовому, де історією дихають кожен путівець, кожна річечка; тут живуть і
працюють , множачи народний досвід і гартуючи національний дух, нащадки
українців, які вкрили себе і наш край невмирущою славою» [10 ].
Ця слава в тих учинках, добрих справах, уроках доброти й
самопожертви, яку природно, звично для себе проявили жителі села Михайлівки Першої нашого району в час
Великої Вітчизняної війни, урятувавши льотчика-грузина Захара Хіталішвілі, незважаючи на загрозу
власному життю. Вони стали героями повісті В. Лиса «Облава».
Праця і пісня, подвиг і уроки доброти, герої і нічим не
примітні люди, тільки «поставлені долею в гущу подій планетарного значення», -
є визначальним у творах котелевських літераторів[ 10
].
«Щоб когось
вести,треба самому горіти, Щоб розуміти стражденних, треба самому
перестраждати, щоб когось надихати, треба бути самому натхненним» [12]. Ці слова по праву відносяться до поетичної творчості
Валентини Товми, учителя української
мови та літератури Котелевської гімназії №1 імені С. А. Ковпака. Її твори
відзначаються естетичною витонченістю, глибоким ліризмом, тонким відчуттям
краси, ніжним материнством. Вірші В. Товми друкувалися в «Самоцвітах»
(першій поетичній антології педагогів України) (1996) та збірці «Поетичні барви освітян Полтавщини»
(2007).
Образотворче мистецтво, декоративний розпис і спогади,
спогади, спогади про рідне село Деревки на Полтавщині, його людей, щирих і
щедрих, їхній труд на землі петербурзької художниці Катерини Планіної – то ще
одна сторінка літературної Котелевщини. Прозові твори «Путь-дороженька» - освідчення в
любові Батьківщині.
«Життя – безцінний подарунок, вручений нам нашими
батьками, але як його прожити, вирішуємо тільки ми самі» [2]. Така головна думка збірочки сестер
Міри і Тетяни Вотер (Кухаревих), які тільки намагаються знайти свою стежину в
поезії, проте пишуть щиро, з юнацьким максималізмом і великою вірою в життя.
2.2. Застосування технології життєтворчих проектів на
уроках літератури рідного краю
Художні твори літераторів Котелевщини продовжують добрі
традиції духовності, освоюють нові
мистецькі обрії, спонукають читача думати, співпереживати, шукати відповіді на
непрості питання сенсу життя, є ,зрештою, чудовим матеріалом для
життєтворчості. У них читач бачить, часом, самого себе, прогнозує, мріє разом з
героями , аналізує, навчається життю.
Для уроків
літератури рідного краю можна обрати такі теми життєтворчих проектів:
В. К. Костюк
1. І нема землі мені кращої,
Аніж та, де жили мої пращури. (5 -
6кл.)
Безцінні ключі до таємниць старовини (за легендами та
переказами Котелевщини):
«Безцінні
ключі»;
«Поле Солдатське»;
«Бурдюжка»;
«Княжа
криниця»;
«Поле
Захарове».
2. Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в коханні не знається.
Той горя не знає.
Особисте в легендах та переказах. (10 – 11кл.)
«Любка».
«Чернещина»;
«Зозулина туга»;
«Біла Настя»;
«В батіжок
повісь»;
3. Хто не ризикує, той і не перемагає. (8 – 9кл.)
Легенда «Сухим
вийде із води» про юнацькі роки С. А. Ковпака.
4. «За честь твою, твою надію
Ні перед ким не поступлюсь».
Про честь держави потрібно дбати, як про свою власну. (9
– 11кл.).
«Молюсь за тебе»
«Прозріння»
«Нелегка дісталась
в спадок доля»
«Пора душевного
розтління»;
«Ой послала мені
доля всякі негаразди»;
«Дике поле»;
«Більське
джерело».
5. «Лишуся, щоб збудити весну,
Весну відродження в цвіту,
Сприйнять, оновлену, воскреслу
Мою Украйну молоду».
Еміграція – зрада чи уміння жити? (9 – 11 кл.).
«Збирати
час»;
«Жовтіє
лист, пустіє поле»;
«От і все.
Вже квитки до Канади в кишені»;
«Так добре
починалося й дарма»;
«Пора
душевного розтління»;
«Ой послала
мені доля всякі негаразди».
6. «Я Всесвіту твого новітній аргонавт, а ти зоря в
туманності левкоїв».
Малюю образ твій, яким він є насправді? (10 – 11кл.).
«Ти не свіча –
зелений плід каштана»;
«Обдаруй же мене,
обдаруй»;
«Поки ти є»;
«Крізь руді
старники вода холодно блиска»;
«Завмирав потроху,
танув день»;
«Таки прийшла»;
«Пісня про
кохання»;
«У обіймах
сонячної повені».
Дар’я Горлиця
1. «Ми українці! Душу нашу вже не відняти в нас
повік»
Учуся бути громадянином.(6 – 8 кл).
«Україні»;
«Душа моєї
України»;
«Величальна
Україні»;
«Державна мова
України».
2. «Зупиніться!
Війни не треба».
Виховуємо в собі гуманізм і людяність.(8 – 9 кл.).
«Іванове жито»;
«Син війни»;
«Марія»;
«Немає забутих
солдатів»;
«Зупиніться,
люди!».
3. «Під
мікроскопом підрахую ніжність».
Людина має бути вдячною за добро. (7 – 8 кл.).
«Моє життя»;
«Вклонімося своїм
рятівникам»;
«За покликом
серця»;
«А жити треба»;
«Серце лікаря»;
«Масштаби
всесвіту»;
«Жива клітинка».
4. «Серце ще людям не все розділила».
Уроки доброти. (10 – 11кл.).
«Міг би жити»
«Далека дорога»;
«Легенда про очі»;
«Батькові літа».
5. «Підстав
груди вітру, і він тобі подарує крила».
Щастя. (10 – 11 кл.).
«Щаслива жінка»;
«Не дуло б щастя».
6. «Прийми
в серце чужу біду, і тебе обмине лихо».
Добродії. (10 – 11 кл.).
«Цілющі ліки»;
«Тьотю Оля»;
«Виклик з того світу»;
«Гріх».
7. «До
кінця не пізнавши себе, не намагайся пізнавати інші світи».
Відповідальність. (10 – 11 кл).
«Страшна
бувальщина»;
«Любка-хуторянка»;
«Втеча».
Н. Бондар
«Які слова знайти для тебе, ненько?»
Людина, яка шанує батьків, і здорова, і щаслива, ((8 – 9
кл.).
«Прочинивши ворота
старенькі»;
«Осені натруджені
долоні»;
«Мої літа – осінні
журавлі»;
«Край городу
холодна м’ята»;
«Опустіла
батьківська хата»;
«До калини в саду
пригорнуся»;
«Повертаюсь до
отчого дому».
2.3. Уроки –
проекти
«Перлина землі української –
величний Гелон» (за художніми творами) в 9 класі
Мета: виховати гідне
ставлення до історичного минулого свого народу та усвідомлення національної
ідентичності;
формування духовності, внутрішньої
культури, моральних чеснот, патріотизму;
формувати здатність до творчості,
життєвого будівництва;
удосконалювати навички визначення
ідейно-емоційних оцінок літературних творів;
розвивати психічні процеси та мовлення
учнів.
Очікувані результати:
творчість ( бажання й спроможність створити
нову реальність у будь-якій формі);
повага до історичного минулого;
любов до рідного краю.
Ключове питання:
«Віки
ішли, народ не перевівся,
І врешті-решт вони зробились нами» Л. Костенко.
Обладнання:
1.
Твори українських
письменників про Скіфію та Гелон.
2.
Наукові праці про
Більське городище.
3.
Портрет Геродота.
4.
Карта Великої
Скіфії.
5.
Карта Більського
городища.
6.
Портрети Л. Костенко,
Б. Мозолевського, І. Андрусяка, Ю. Бедрика,
В. Костюка.
Перебіг уроку
Вступне слово учителя
Немає,
мабуть, українця, який би не знав Києва. А чи багато хто знає Гелон, його
двійника і предтечу, ще більш стародавнього і майже містичного. Це місто старше
за Рим, а його вали насипані у 6 – 5 ст. до н. е., тобто на 200 р. раніше, ніж
почалось будівництво одного із див світу – Китайської стіни.
Сучасних
наукових праць про Гелон налічується більше 2000. Художніх – зовсім мало.
Наше
завдання - представити власні проекти,
що створені в результаті опрацювання художніх творів про Гелон.
Ключовим
питанням проектів стали слова Л. Костенко з поеми «Скіфська одіссея»: «Віки
ішли, народ не перевівся, і врешті-решт вони зробились нами»
Отож бажаю
успіху у такому солодкому
інтелектуальному пошуку істини, хоча поети вміють знаходити її серцем. Тому сподіваюся,
що у ваших роботах поєднаються і поезія, й факти, наукові докази і припущення
та, зрештою, генетична пам’ять.
Проект №1 Скіфські мудреці
Історичні
оповідання про Скіфію
Мета:
показати велич духу Скіфії, виховати повагу до свого народу, мови і культури;
Розвивати
мовлення, артистичні здібності, логічне мислення, критичне мислення.
Ключове питання:
Народи Великої Скіфії – то є наші предки.
Тематичні питання:
1.
Хто з письменників
висвітлює життя племен, що населяли територію яку займає сучасна Україна?
2.
Перші філософи.
Осмислення сутності життя скіфськими мудрецями.
Методичні рекомендації:
Аналізуючи оповідання, показати, як
скіфи ставилися до таких питань:
Що для людини є влада і що багатство?
Що таке слава і що свобода?
Якими рисами предків ми можемо
пишатися?
Рекомендована форма захисту:
повідомлення, декламація, інсценізація.
Операційна картка з розробки тематичного питання
Хто з письменників висвітлює життя
племен, які населяли територію сучасної України?
Велика Скіфія. Нестор-Літописець у «Повісті минулих літ про неї говорить
захоплено: «Велика Скуфь».
Опрацювати оповідання І. Білика, Ю. Хорунжого,
Наталени Королеви, Ю. Логвина.
1.
Яку епоху вони
відображають?
2.
Чи йдеться в них
про Гелон?
3.
Якими постають
герої історичних оповідань?
Дібрати
поетичні рядки про Велику Скіфію.
Операційна картка з розробки тематичного питання
Перші
філософи. Осмислення сутності життя скіфськими мудрецями.
Анархасіс один із семи мудреців світу, жрець вічності,
йому приписують винайдення гончарного круга, він був учителем Аристотеля.
Розгляньте оповідання Ю. Хорунжого «Багатій і мудрець». Опрацьовуючи твір,
інсценізуйте розмову Анархасіса і Креза про щастя. Як перегукуються слова Анархасіса з життєвим кредо великого українського
філософа Г. Сковороди?
Проект №2 Загадкове стародавнє місто Гелон
Історичні
джерела про Гелон.
Л.Костенко
«Скіфська одіссея».
Мета:
показати духовну єдність нашого народу у віках, спадкоємність поколінь;
виховувати
патріотичні почуття,
формувати
світоглядні цінності,
розвивати психічні процеси та мовлення учнів.
Очікувані
результати: усвідомлення українцями свого коріння.
Ключове
питання:
Бо, забувши і хто ми, і звідки,
Як зумієм збагнути – куди? (Борис Мозолевський, поет,
археолог, що знайшов «Пектораль»).
Тематичні
питання:
1. Геродот
про Скіфію та Гелон.
2. Л. Костенко про Скіфію.
Методичні
рекомендації:
Аналізуючи
історичні джерела про Гелон, довести, що наш народ має прадавнє коріння.
Рекомендована
форма проекту: діалог з Геродотом, переспів(наслідування) : Л. Костенко
«Скіфська одіссея».
Операційна картка з розробки тематичного питання
Геродот про Скіфію та Гелон
З’ясувати, що писав Геродот про Гелон.
Побудувати
діалог (інтерв’ю) про те, як дізнався Геродот про Гелон.
Операційна картка з розробки тематичного питання
Л. Костенко в
«Скіфській одіссеї » про Скіфію та Гелон
Проілюструвати
поетичними рядками Л. Костенко, які ж племена заселяли Скіфію.
Написати
переспів поеми, продовживши уривок, що
розповідає про Гелон.
Проект № 3 «Проговорись, історіє німа!»
Артефакти в
поезіях Л. Костенко, Б. Мозолевського, В. Костюка, Ю. Бедрика
Мета:
виховувати почуття гордості за давню історію нашого народу;
розвивати психічні процеси і мовлення;
формувати світоглядні цінності.
Очікувані
результати:
національне самовизначення,
патріотизм,
естетичні смаки.
Ключове
питання:
«Не може такого бути, щоб ми і наші прадіди і прапрадіди
жили тут, а ми ніякого відношення до них не мали… (із спогадів старожилів Більська).
Тематичні
питання:
1.
Археологи і
краєзнавці, що працювали над питанням про Гелон.
2.
Артефакти Гелону.
Методичні
рекомендації:
Розповісти
про археологічні розкопки, цінні артефакти, проілюструвавши поезіями .
Рекомендована
форма проекту – фотовиставка.
Операційна картка до тематичного питання
Археологи і краєзнавці, які працювали над питанням про
Гелон
Б. Шрамко
І. Шрамко
В. Посухов
О. Кузьменко
В. Костюк
Віки мовчать. Душа не б’є на сполох.
Порожніх слів намножилась лушпа.
І тільки часом археолог
Якесь віконце в правду прокопа… (Л. Костенко).
Лише скалки життя із металу і глини
Із-під товщі віків час потроху верта.
То ритон для вина, то звуглілі зернини…
Над жертовником дух чий, праотче, вита? (В. Костюк).
Операційна картка до тематичного питання
Артефакти Гелону
1.Дібрати
фото артефактів, прокоментувати.
2. Оформити
фотовиставку.
Землі піднявши вже котору тонну,
У глибині, де шум не доліта,
Читаємо, як скіфу золотому
Дає скрижаль богиня золота.
І кожна бляшка, панцир, окуття
І на прикрасах вирізьблені драми –
Це панорами скіфського життя,
Увічнені по золоту майстрами. (Л. Костенко)
Найдушевніша з національних тоскнот
Статуетки бичків із гелонської глини…
На розстроєних нервах бриняче каприччо.
Тільки грубі їх морди крізь прірву життя
Зазирають у серце так німо, так бичо. ( Ю. Бедрик)
Проект №4 Міфи, легенди, гіпотези про Гелон
Мета:
показати формування світоглядних цінностей
на основі міфологічного досвіду
людства;
виховувати
національну ідентифікацію;
розвивати
психологічні процеси та мовлення, логічне та критичне мислення.
Очікувані
результати:
гордість;
патріотизм;
естетичні смаки.
Ключове
питання:
Чиї ми спадкоємці?
Тематичні
питання:
1.
Які скіфські міфи
розповідають про появу людини, першопочаток світу?
2.
Як графічно
відображався цей міф? Які графічні зображення та кольорові символи утворюють
герб та прапор України?
Методичні рекомендації:
Аналізуючи міф скіфів, записаний
Геродотом, доведіть, що його зміст відображений у національній символіці.
Операційна картка до тематичного питання
Які скіфські міфи розповідають про появу людини, першопочаток світу?
Що таке міф?
Проаналізуйте міф скіфів про Таргітая.
Геракл, коли він
гнав Геріонових биків, прибув до пустельної країни Скіфії, а точніше до Гелону.
Знеможений, він заснув, а прокинувшись, не знайшов коней, що зникли з «божої
волі». У пошуках він дійшов до Гілеї (за сучасними відомостями це територія, що
охоплює місцевість від нижнього Подніпров’я до Полтавщини), де в печері
натрапив на «істоту подвійної породи:
верхня частина її тіла була жіночою, а долішня – зміїною». Від
такого шлюбу
народилося троє синів. Найменшому було дано ім’я Скіф.
Так само Геродот повідомляє зміст ще одного міфу про народження першої
людини на ім’я Таргітай, батьками якого були Зевс та дочка бога річки
Борисфена.
Операційна картка до тематичного питання
Як графічно відображався міф про народження Таргітая? Які
графічні зображення та кольорові символи утворюють прапор та герб українців?
Проілюструвати,
як з допомогою графічних зображень передається образ творення (два напівкільця).
Розглянути
приклади застосування сварги в культурі українців.
Проект № 5 Ми в Гелоні
Мультимедійний проект.
Мета: формувати вміння аналізувати події, давати їм оцінку, ілюструвати;
виховувати допитливість;
розвивати психічні процеси та мовлення.
Очікувані результати:
гордість;
упевненість;
успішність;
естетичний смак.
Ключове питання
Гелон – перлина
України
Методичні рекомендації
На основі фото екскурсії до Гелону та поетичних рядків про пам’ятку створити
електронну презентацію.
Отож з усього перечитаного, почутого, осмисленого переконуємось, що наша
країна майже в тих же кордонах, що й нині, склалася принаймні з часу Гомера.
Тобто в 7ст. до н.е. Тоді вона мала назву Великої Скіфії, була широко відома в
античному світі й описана на сторінках геродотової історії
За допомогою художніх творів ми
дізнавалися про епоху, характер персонажу. Простежували, як з допомогою
історичних фактів, археологічних досліджень автори моделюють сюжет та
композицію і доносять до читача ідею, що є наскрізною в усіх досліджуваних
роботах: народ не перевівся, зв’язок поколінь незримо існує, незважаючи на,
здавалось би, космічну відстань у часі, - вони (далекі предки) стали нами…
Оцінювання проектів
Урок
літератури рідного краю у 7 класі
Поле Захарове
Художньо-документальна
героїчна повість з часів війни для дітей «Облава» В. Лиса
Мета: виховати силу волі, адаптативні якості, здатність жертвувати собою заради
інших, уміння брати на себе відповідальність, бути щасливим у взаємній довірі,
повазі, умінні протистояти труднощам;
формувати здатність стратегічно мислити;
розвивати психічні процеси та мовлення;
удосконалювати навички виразного читання прозових
уривків, переказування, аналізу повісті як епічного твору, аналізу
образів-персонажів.
Очікувані результати:
Доброта,
любов,
жертовність,
терпіння,
мужність,
стійкість,
уміння ризикувати;
уміння
передбачати певні наслідки, будувати плани на далеку перспективу,
передбачати
можливі ускладнення.
Ключове питання:
«Історія – це ми з
вами. Як зуміємо прожити, такою й буде наша історія» ( «Облава», В. Лис).
Обладнання:
Текст
повісті «Облава» В. Лиса.
Документальний
фільм Н. Іванченко «Більше, ніж життя»
Фото з
музею З. Хіталішвілі.
Перебіг
уроку:
Вступне
слово вчителя
Ішла осінь 1941-го року. Німецькі війська вже окупували
Полтаву. Їх передові частини появилися і в Котельві. Та радянські літаки ще
бомбили Полтаву.
Одного разу червонозоряний штурмовик повертався з чергового
завдання. Але летів він якось дивно, поступово знижуючись. Проминувши
Михайлівку Першу, підбитим птахом шугнув на землю. Жінки й діти, які перебували
в той час на полі, кинулись до літака. У кабіні сидів закривавлений , зовсім
юний чорнявий пілот.
Роздумували недовго. Непритомного поклали на підводу,
прикрили снопами і повезли в село.
Марно допитувались окупанти, де подівся пілот. Ніхто
нічого не бачив і не чув, навіть після погроз селяни не здали воїна. Коли він
одужав, першомихайлівці допомогли йому дістатися до лінії фронту.
…Згодом місце, де в 1941 році приземлився літак Захарія
Хіталішвілі, назвали «Захарове Поле» (За В. Костюком).
Так
називається воно й понині.
Сьогодні ми дізнаємося про героя,що залишив по собі таку
згадку.
Коли Захар після війни зрештою відшукав село і своїх
рятівників, звістка про його приїзд долинула і в Полтаву. Приїхав кореспондент
газети В. Лис. Розказане про пережите вразило . На основі цього й була написана
повість «Облава».
Ключовим питанням наших проектів є слова епізодичної
героїні твору – вчительки історії Ольги Степанівни, яка поплатилася власним
життям, але не виказала, де переховується льотчик. Після катувань гітлерівці
спалили її живцем. Діти дивилися на догораючу хату вчительки і не соромилися
сліз. «Івасеві згадалося, як ще колись вона казала їм на уроці: «Історія, діти,
- це не книжка. Це ми з вами. Як зуміємо прожити – такою й буде наша історія».
Ми прочитаємо, обговоримо, перекажемо уривки з повісті
«Облава» і разом з героями вчитимемося життю.
Тематичні питання
1. «Наша армія переможе, і в це вірити повинен кожен» (Савка Мальцев).
2. Як навчитися брати на себе відповідальність. (Івась Панасенко).
3. Побратими. (Захар і підлітки-рятівники).
4. Жертовність матерів. (Катерина Шляпкіна й Олена Мальцева).
5. Захарове
небо.
Методичні рекомендації:
Читаючи та
аналізуючи повість, розглянути, як хлопці-підлітки вчаться гідності, людяності,
витривалості, відповідальності, учаться передбачати, стратегічно мислити.
Тема проекту широка, тому варто запропонувати учням стільки
ж тематичних питань .Для їх опрацювання учні розподіляються на мікрогрупи. Для
звітів у групах потрібно виділити достатню кількість часу.
Рекомендована
форма захисту проекту нестандартний урок.
Тематичне
питання 1.
«Наша армія переможе, і в це вірити повинен кожен». (Сава
Мальцев).
Операційна картка
Віра – це обґрунтоване сподівання того, на що надіються,
сприйняття людиною чого-небудь як істини, що не потребує ніяких доказів.
-
Як вплинули на
дядька Савку нові порядки?
-
Яке рішення він
приймає, щоб зберегти колективний урожай? Зачитати уривок «Акт про збір
картоплі», с. 22).
-
Чому потрібно
вірити в перемогу?
-
Хто з героїв
повісті вірить у перемогу, як і дядько Савка?
-
Чому саме Івась
став першим помічником дядька Савки у порятунку льотчика?
Тематичне
питання 2.
Як брати на себе відповідальність?
Операційна картка
Відповідальність – свідоме ставлення особи до обов’язків, соціальний завдань, норм, цінностей.
Відповідальність як риса характеру подібна до сміливості.
Відповідальність є втілення істинного ставлення до життя.
Відповідальність – здатність людини передбачати події.
Ризик – усвідомлення небезпеки, сміливий, ініціативний
вчинок, дія із сподіванням щастя, успіху.
Виразне
читання уривка (с.31 – 35).
-
Хто з героїв
прочитаного уривка є відповідальним?
-
Хто з них
ризикував, чим і для чого?
Тематичне
питання 3.
Побратими (Захар і підлітки-рятівники)
Побратимство – супроводжуваний певним обрядом давній слов’янський звичай, зміцнення дружби, прирівнювання її до
братських стосунків.
Інсценізація
уривка (с. 52-54):
1.За
текстом уривка побудувати діалоги.
2.Розподілити
ролі.
3.Дібрати
реквізити.
4.
Розіграти діалоги.
-
Чому Захар назвав
хлопців побратимами?
-
Чому герої повісті
стверджують, що українці й грузини поріднилися вже давно?
Давид Георгійович
Гурамішвілі (1705 – 1792), грузинський поет.
Попав у полон до
лезгинів, які хотіли продати його туркам, зумів утекти, знайшов прихисток у
російських поселенців, дістався до Москви, у якій тоді перебував грузинський
цар Вахтанг VI Багратіоні, який,
сподіваючись на захист від імператора, заснував там грузинську колонію.
Після смерті
Багратіоні Давид у 1737 році пройняв російське підданство і пішов служити у
військо. Брав участь у Хотинській битві, у Семилітній війні з Прусією.
Пішовши у
відставка в 56-річному віці, поселився в Україні, отримавши земельний наділ (20
дворів у Миргороді, 10 – у Зубівці).
Похований у
Миргороді.
«Давитіані»
(Давидове) – великий цикл автобіогра-фічної лірики, написаний не без впливу
українського фольклору та Г. Сковороди, з яким спілкувався грузинський поет.
Тематичне
питання 4.
Жертовність матерів.
(Катерина Шляпкіна, Олена Мальцева).
Операційна картка
За сюжетом повісті Катерина Шляпкіна – мати 5 дітей.
Переховувала Захара, коли за домом Мальцевих стежили поліцаї. Її тричі
розстрілювали, щоб призналася, де заховала льотчика. Вона прощалася з життям,
дітьми і мовчала.
Олена Мальцева доглядала пораненого, ховала в підземелля
будинку. Їй не випала доля бути матір’ю, але
тепер у неї був син.
Переглянути фрагмент фільму «Більше, ніж життя».
- Чому жінки ризикували собою?
- Чи хтось примушував їх до цього?
- Чи були вони щасливі, даруючи свою любов,
піклування іншим?
- Чи може людина жертвувати, люблячи тільки саму себе?.
Тематичне
питання 5.
Захарове небо
Випробування.
Операцій на картка
Випробування – перевірка міцності, стійкості, здатності
до дії.
-
Які якості
характеру допомогли Захару Хіталішвілі пройти через випробування?
Виразно
прочитайте та прокоментуйте уривки:
«Друга
врятувати – вища честь»;
«Міст через
Дніпро»;
«За
побратима – 50 бойових вильотів».
- Чи
потрібні людині такі якості як терпіння, стійкість, мужність?
- Що таке
фарт? Чи можна назвати Захара фартовим? Чи є це слово синонімом до слова щастя?
- Чи був
Захар щасливим?
- Чи
потрібно за щастя платити? Як ви поясните вислів «За добро платять добром».
Виразне
читання уривка (с.112-113): «А їх привезеш
… Він святий».
Домашнє
завдання: твір «Доля дає талан в подарунок чи в нагороду?»
Урок
літератури рідного краю в 11 класі
Бути щасливим
Василь
Котляр «Любка» (українська народна легенда, записана в селі на Котелевщині)
Мета: формувати вміння
протистояти стражданням;
навчатися
не зраджувати своїм ідеалам;
виховувати
здатність протистояти труднощам,
здатність до стратегічного мислення;
розвивати
психічні процеси та мовлення учнів;
удосконалювати
навички комплексного аналізу художнього твору; навички аналізу
образу-персонажу.
Очікувані результати:
віра,
надія, любов;
терпіння,
стійкість, витривалість, сила духу;
вільнолюбство
(усвідомлення цінності свободи);
стратегічне
мислення(прогностичне мислення;
уміння будувати плани на далеку перспективу;
передбачати можливі ускладнення).
Ключове питання:
Як стати щасливим?
Тематичні
питання
1.
Щастя
людини-творця.
2.
Історія одного
кохання.
3.
Кохання – це життя:
творча сила;
руйнівна сила;
зрада;
нерозділене кохання.
Методичні
рекомендації:
Під час роботи над твором звернути увагу на риси
характеру головних героїв, формування української ментальності (працелюбство,
честь, сім’я, порядність, вольність, пісня).
Існує думка, що уміння жити – це уміння кохати. Як це
питання з’ясовує В. Котляр у п’єсі та
поетичній легенді «Любка»?
Обговорення відбувається фронтально, у вільному
спілкуванні.
Рекомендована форма захисту проекту: круглий стіл.
Тематичне питання
1.
Щастя
людини-творця.
В. Котляр – український драматург, публіцист, заслужений
журналіст України.
Операційна картка
Створити електронну презентацію, використавши краєзнавчі
матеріали про творчість В. Котляра, висвітливши такі питання: освіта, фах,
творча праці.
Тематичне питання
2.
Історія одного
кохання, що залишило про себе пам’ять у назві села.
Операційна картка
Легенда ( із
словника літературознавчих термінів) – лат. Legenda – те, що слід
прочитати. Жанр літератури й фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь
міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов’язковою
спрямаваністю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету
на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації
предметів, явищ природи).
Легенда у фольклорі
– це усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається, як достовірне.
Легенда «Любка»,
записана В. Костюком (Костюк В. Чиста криниця. – Вид. ФОП Шкурко В. П. – 2013
р. ).
Обгрунтувати вибір жанру твору «Любка» В. Котляром,
посилаючись на зміст легенди, записаної В. Костюком.
Тематичне питання
3.
Кохання – це
життя.
Операційна картка
Кохання (із
тлумачного словника) – почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої
статі.
Кохання – то велика творча і руйнівна сила.
-
Чи стає людина
кращою, покохавши?
-
Чи є вміння любити
складовою частиною вміння жити?
-
Для Галі, головної
героїні легенди, кохання є сенсом життя чи засобом самоствердження як
особистості?
-
«Нема для нас,
жінок, того закону, щоб по любові обирати пару,» - каже мати Галі, Горпина. То
як же створювалися сім’ї в давній (козацькій) Україні?
-
Що спільного в
образі Галі і образі Марусі Чурай (за змістом легенди)?
-
Чи викликає
кохання емоційний підйом? Чи це позитивні емоції?
-
Маруся Чурай створила
свої найкращі пісні, коли кохала. Чому?
-
Б. Хмельницький
відмінив покарання Марусі Чурай. Як це трактує В. Котляр?
-
Чи уміла жити
Маруся Чурай?
-
Що таке
нерозділене кохання?
-
У кого з героїв
легенди нерозділене кохання:
Галі – Івана;
Галі – Свирида;
Галі – Василя;
Уляни – Василя;
Марусі Чурай – Івана Іскри.
Домашнє завдання: Яким ви уявляєте образ свого коханого
(коханої).
На уроках вивчення програмового матеріалу доречно
застосувати міні-проекти краєзнавчого характеру. Так, опрацьовуючи тему «Слово
о полку Ігоревім», можна запропонувати учням проект «Давньоруські князі в
битвах проти половців на котелевській землі».
Вивчаючи історичні пісні та думи, цікаво буде дізнатися
про котелевського кобзаря Старокожка; котелевську козацьку фортецю; котелевську
сотню в полку Івана Сірка, двох наших земляків-невольників на турецьких
галерах, бій, визволення і втечу цих сміливців.
Урок за творчістю П. Куліша варто доповнити проектом про
бунт котелевських козаків проти безчинств І. Брюховецького.
Опрацьовуючи тему про таке мистецьке явище, як футуризм,
доречно створити проект про його засновників братів Бурлюків, які провели
дитинство в Котельві.
Проект «Микола Гнєдич – перекладач «Іліади» Гомера»
доповнить урок про життя і творчість І.Котляревського.
Вивчаючи життя і творчість Т. Шевченка, не можна не
сказати про В. Гнилосирова, який створив музей-світлицю Кобзаря в Каневі. А
коли опрацьовуватимемо поему «Гайдамаки», створимо проект про Максима Залізняка
і козаків котелевської фортеці, що відбили його у москалів під час етапу до
Сибіру.
Розглядаючи творчість М.Хвильового, варто використати
відомості про його життя в с. Дем’янівці.
І. Багряного, Остапа Вишню, М. Гоголя, Г. Сковороду
об’єднує древній Гелон.
Висновки
Метод проектів є одним із найперспективніших видів
навчання, адже він створює підґрунтя для самореалізації учня, підвищує
мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей.
Створюючи життєтворчі проекти, учні мають змогу працювати
над тим, що їм до душі і водночас над вдосконаленням своїх поглядів на життя,
поведінкою, переконаннями. Вони творять власне «я», щоб досягти омріяного
щастя, отримати досвід у процесі самореалізації. Тому в педагогіці життєтворчих
проектів є цінними як результати, так і сам процес їх досягнення, що свідчить
про життєвокомпетентнісний потенціал.
Життєтворче проектування дозволяє особистості створювати
й реалізувати життєвий проект, виробляти життєву стратегію самореалізації , в основі
якої – творча активність, що відкриває простір майбутнього дитини.
У роботі зібрані та систематизовані художні твори
літераторів Котелевщини та письменників, які писали про події , що відбувалися
в нашому краї і лягли в основу їхніх творів.
На основі методики життєтворчих проектів розроблено
систему уроків літератури рідного краю в 5 – 11 класах; систематизовано
краєзнавчий матеріал «Котелевщина літературна» про творчість письменників
рідного краю; наводяться розробки уроків літературного краю за технологією
життєтворчих проектів.
Українська література як мистецтво слова через художні
образи відкриває закони життя, а уміння і навички сприяють практичному
засвоєнню норм моралі, формуванню прогностичних здібностей. Засвоєння учнями
ідейного змісту літературних творів впливає на здобуття ними усвідомленого й
актуалізацію неусвідомленого життєвого досвіду.
Ознайомлення учнів з життям і творчою діяльністю митців
слова дозволяє творчо використовувати їхній досвід. У підсумку життєтворче
спрямування вивчення літератури сприяє життєвим досягненням учнів: особистому
щастю, соціальному статусу, самореалізації; допомагає само активізуватися,
визначити пріоритети власного розвитку, аналізуючи типи і характери художніх
образів, є безперечним фактором ціннісного виховання (загальнолюдські ,
ментальні, духовні); виховує толерантність, відповідальність, впливає на
розвиток креативності.
Кожен з проектів літератури рідного краю передбачає визначення
очікуваних результатів, виховання конкретних якостей характеру, які можна
об’єднати в групи: «я – концепція», ціннісні орієнтири, емоційно-вольова сфера,
комунікативні, полікультурні, конфліктні, функціональні, мотиваційні
компетентності, тобто ті якості , які мали б бути сформовані і виявилися
школярами в реальному житті. На прикладі літературних героїв учень усвідомлює
сенс життя, навчається бути громадянином малої батьківщини і всієї України,
учиться працювати на громаду, на себе, на суспільство. Зрештою, знаходить себе
у великому світі дорослого життя.
Список
використаних джерел
Розділ І
1.Державний
стандарт базової і повної середньої освіти // Українська мова й література в
середніх школах. – 2004. - № 3. – с. 76-80.
2.Баханов
К.О. Життєтворчі проекти в навчанні історії України: [посібник для вчителів] К.
О. Баханов, В. А. Нищета. – Х.: Основа, 2008. – Вип. 2(50). – 109, [3] с.
3.Бойко
А.І. Феномен і впровадження технології життєтворчості / А. І. Бойко // Гілея :
науковий вісник. – 2013. - № 72. – с. 432-437.
4.Гончаренко
С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.- 376 с.
5.Діалоги
про стандарти // Управління освітою. - Спеціальний випуск. - 2003.
6.Загуменов
Ю., Шелехович Л., Шварц Г. Особистісно зорієнтовані технології в освіті //
Підручник для директора. – 2003. - № 9-10. – с.10-24.
7.Задерій
О. А. Метод проектної технології та його застосування на заняттях української
мови та літератури / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www/go/349003,d. bGQ
8.Зозюк І.
Творчі проекти: Обгрунтування необхідності // Українська мова та література. –
2005. - №45. – с. 6-7.
9.Иванов И. П.
Энциклопедия коллективных творческих
дел. – М.: Педагогика, 1990. – 207с.
10.Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник
для директора. – 2005. № 9-10. – с. 32-49.
11.Єрмаков
І. Г. Компетентнісний потенціал
проектної діяльності // http:www.library. edu-ua.net/
12.Мистецтво
життєтворчої особистості: Наук.-метод. Посіб.: У 2ч. / За ред.. В. М. Доній, Г.
М. Несен, Л. В. Сохань, І. Г. Єрмаков та ін. – К., ІЗМН, 1997. –Ч. 2:
Життєтворчий потенціал нової школи. – 936 с.
13.Нищета
В. А. Технологія життєтворчих проектів на уроках української мови та
літератури: [Навч. посібник] / В. А. Нищета. – Х. Основа, 2009. – 153, [7] c. – (Бібліотека
журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип.4).
14.Освітні
технології: Навч. – методичний посібник / О.М.Пєхота, А.З.Піктенко,
О.М.Любарська та ін.; За ред.. О. М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256 с.
15.Сисоєва
С. особистісно зорієнтовані технології: метод проектів // Підручник для
директора. – 2005. - № 9-10. – с.25-31.
16.Сохань
Л., Єрмаков І. Життєве
проектування:концепція й психологічний механізм // Метод проектів: традиції,
перспективи, життєві результати: Практико-зорієнтований збірник. – К.:
«Департамент», 2003. –С. 262 – 275.
17.Трейси Б.
Достижение максимума / Перевод с англ. В. Ф. Волченок;
Худ. Обл. М. В. Драко. – 3-е изд. – Мн.: «Попурри», 2004. – 368с. – (Серия «Успех!»).
18.Фурсова Л. Від літературної компетенції – до
життєвої компетентності // Українська мова й література в середніх школах. –
2005. - № 5. – с.12-21.
Розділ 2.
1.Бондар Наталя. Осіння дорога додому [Текст]:поезії / Н. Бондар. –Полтава: ТОВ
«АСМІ», 2012. – 116 с.
2. Вотер Мира и Татьяна. Ты свет надежды не туши – Хмельницкий,
Издатель ФЛ_П. Стасюк л.с.., 2014. – 20 с.
3. Дар’я Горлиця. Легенди одного життя:
Бувальщини. – Полтава, 2012. – 160с., - (Видавець Шевченко Р. В.).
4. Кашуба Євдокія. Переливи райдуги [Текст]: поезії / Є. Кашуба. –
Полтава:Полтавський літератор, 2013. – 127 с.
5. Костюк Василь. Край Дикого Поля. – Полтава: Вид.
«РІК», 2009, - 264 с.
6. Костюк Василь. Журавлиний клич [Текст]: поезії / В. Костюк – Котельва:
Видавничо-поліграфічне агентство «Друкар», 1998. – 51 с.
7. Костюк Василь. Чиста криниця [Текст]: проза / В. Костюк. – Полтава: ФОП
Шкурко В. П., 2013. – 79 с.
8.Котляр Василь. Любка. – Полтава: ПП «Дачник». – 2008, -
87 с.
9. Марченко Ольга (Васильєва). Мелодія душі: збірник
пісень. – Полтава, 2012. -206 с.
10. Міліков Володимир. Добришинська сага. – Полтава,
1994. - 47 с.
11. Лис Василь. Облава. – Полтава: ОДГВ «Полтавський
літератор», - 1994, - 162 с.
12. Полтавський обком профспілки працівників освіти і
науки України. Поетичні барви освітян Полтавщини. Збірка поезій. – Полтава:
«АСМІ», 2007. – 140 с.
Додатки
Котелевщина
літературна
Бурлюки:
Давид Давидович (9.08.1882, х. Семиротовщина
Лебединського повіту Харківської області, - 15.01.1967, США) – поет, теоретик
футуризму, прозаїк, художник, пропагандист кубофутуризму. Дитячі роки (1883 –
1892) провів у Котельві Полтавської
області. Навчався в Казанському, Одеському художньому училищах, з 1902 по 1905
– Мюнхенській королівській академії мистецтв у професора Віллі Діца, працював у
паризькій майстерні художника Кармона, Московському художньому училищі живопису
і скульптури. Організатор групи «Гілея», яка об’єднувала молодих поетів і
художників, що шукала нові шляхи розвитку мистецтва. Видає збірники
фуруристичних творів. У 1920 р. переїздить до Японії, потім до США, де
продовжує писати й малювати. Видає збірки віршів, новел, кілька книг із
мистецтва.
Володимир Давидович (17.10.1888, с. Котельва Охтирського
повіту Харківської губ., нині Полтавської обл.. – 1917, Салоніки) –
художник-неоімпресіоніст, поет-футурист. Друкував вірші у футуристичних
виданнях. У живописі шукав нової пластичної системи, розробляв самобутній жанр
психологічної картини, прагнув створити таке полотно, яке викликало б своєрідну
зорову галюцинацію. Бере участь у виставках живопису з 1908 р. у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві.
Його картини експонуються в Японії. (1920 р.).
Бурлюк-Кузнецова Людмила Давидівна (20.12.1886, с.
Котельва, Охтирського повіту Харківської
губернії, тепер Полтавська обл.. – 1976) – художниця, випускниця Петербурзької
академії мистецтв, сестра В.Д. Видала спогади про родину Бурлюків, зокрема про
перебування в Котельві.
Микола Давидович (22.04.1890, с. Котельва, Охтирського
повіту Харківської губ., тепер Полтавська обл.. - 1920) – поет-футурист,
художник, брат Д.Д. Друкувався у футуристичних виданнях. [ 5 ].
Бондар Наталія Миколаївна(28.10.1960, с. Терни
Котелевського р-ну Полтавської обл.) –вірші пише з юності. Друкувалась у г. «Народна
трибуна». 2012 р. вийшла друком збірка
поезій «Дорога додому».
Гнєдич Микола
Іванович (13.02.1784 сл. Котельва –
Санкт-Петербург, 15.02.1833) – російський поет і перекладач, театрал. Дитячі
роки провів у Котельві Харківської губ. та в с. Бригадирівка (нині
Котелевського району Полтавської області. Навчався в Полтавській семінарії,
Харківському колегіумі, Московському університеті. Переклад російською мовою «Іліади»
Гомера вважається неперевершеним шедевром у перекладацькій роботі (1829). Волелюбні
настрої поета проявилися в творах «Співжиття», «Перуанець до іспанця». Гнєдич
добре знав історію, мову, культуру українського народу, 1816 р. написав п’єсу
українською мовою. П’єса зберігається в рукопису. Працював над укладанням
Малоросійського словника.
Відвідував Котельву 1805, 1818,1826 рр. [ 5 ].
Гнилосиров Василь
Степанович (21.03.1836 – 3.11.1901, Канів) –
український педагог і журналіст, письменник. В «Основі» і «Київській старині»
друкував спогади про Т. Г. Шевченка під псевдонімом А. Гавриш. Певну цінність
має його неопублікований щоденник. Дитячі роки провів у Котельві. Тут здобув
початкову освіту. Навчався в Харківському університеті. В 1860 році у листі
прохав Т. Шевченка допомогти в організації недільних шкіл. Улітку 1861 р.
розповсюджував у Котельві твори Т. Шевченка. З 1875 – директор повітової школи
в м. Каневі. 28 років доглядав за могилою Т. Шевченка. [ 5 ].
Дар’я Горлиця
(Ларіонова Людмила Іванівна) –
(1.01.1946 с. Котельва Полтавської обл..
– 2013, смт Котельва).За фахом – лікар. Працювала в Сумах. Друкувалася в
обласній та місцевій пресі, Відзначена дипломами «Сумські зорі». Повернувшись у
рідне сало, продовжувала писати, вела активну громадську роботу. Друкувалася в
альманахах «Голос ветерана», «Рідний край», «Полтавський сміхограй», «Калинове
гроно». Має три збірки поезій: «Йду до людей» (2007), «Відшуміли весни» (2008),
«Запрошую до пісні» (2009).Збірка оповідань «Легенди одного життя» надрукована
2012 року.
Котляр Василь
Федорович – (30.05.1931 р. Горбанівка,
Полтавського району – 2.01.2011 р.) – український драматург, публіцист,
заслужений журналіст України. Був головою правління Полтавської організації
спілки журналістів СРСР.
Є автором численних художніх творів. Лауреат обласних премій за
літературну діяльність. Ним написані комедії «У гостях», «Чиста криниця»,
«Шуми, діброво», водевіль «Любов – не пожежа», п’єси «Любка», «Хлібом єдиним».
Костюк Василь
Кирилович – (4. 10. 1943 р. с. Котельва).
Визнаний знавець історії краю. З його допомогою поповнилися цінними експонатами
Музей народної архітектури і побуту в Києві, Пархомівський художній,
Котелевський і Полтавський краєзнавчі музеї. Зібрані ним свідчення лягли в
основу численних публікацій. Він є співавтором енциклопедичного довідника
«Полтавщина». Написав і видав книги «За брамою віків» (2001), «Від роду до
роду» (2004), «Котелевщина. Нариси з історії» (2007), «Край Дикого Поля»
(2009). Відомий В.Костюк як поет, прозаїк, пісняр. Ним видані поетичні книги
«Прозріння» (1991), «Журавлиний клич» (1998), «Так серце веліло» (2007), збірки
прози «На перехрестях долі» (2004), «Чиста криниця» (2013).
Лис Василь
Михайлович – (5.08.1934 р. с. Домашів Львівської
обл..) – український прозаїк, художній документаліст, публіцист. Член спілки журналістів
України. Працює переважно в галузі дитячої літератури. Видав книги
художньо-документальних повістей і оповідань «Глибина» (1979), «Три жмені
цукру» (1980), «Сині проліски» (1983), «Срібні ключі» (1986), «Погоня» (1989), «Облава» (1994). Лауреат премії газети «Літературна Полтавщина».
Лауреат премії імені Петра Артеменка за повість про Василя Порика «Сині
проліски», яка виходила в перекладі вірменською, англійською, німецькою,
французькою мовами.
Марченко Ольга
Олексіївна – (1971 р. Новгородська область,
Росія) – учитель музики, автор текстів і музики, виконавець пісень. Лауреат
багатьох Всеукраїнських пісенних фестивалів і конкурсів як автор і виконавець
власних пісень. Випустила збірник «Мелодія душі» (2012 р.).
Мироненко Іван
Андрійович - (19.12.1949. с. Любка Котелевського
району Полтавської області. – 20.12.2008, м. Харків) – український поет, член
Національної спілки письменників України (1989). Автор поетичних збірок
«Входини», «Будьмо», «Звенидень». Працював кореспондентом Котелевської районної
газети «Народна трибуна» [ 5 ].
Миронович Ромуальд (р.н. невід., м.Котельва
Зіньківського полку, тепер Полтавщина, - р.. місце смерті невідомі) –
поет, студент Київської академії. У 1727 – 1729 рр. уклав рукописний збірний із
власних і чужих творів, писаних українською та польською мовами [5 ].
Міліков Володимир Петрович – (9.05.1937, с. Милорадове Котелевського району Полтавської області –
30.03.2002, с. Милорадове). – прозаїк. Жив і працював у Полтаві. Член
Полтавської спілки літераторів. Видав кілька книжок прозових творів, серед них
«Оглядини», «Добришенська сага».
Мірошкіна Жанна
Василівна – (1949, с. Більськ, тепер
Котелевського району Полтавської обл..), - поетеса. Пише українською і
російською мовами. Автор збірки поезій « Грустень».Друкувалася в журналах «Рабоче-крестьянский
корреспондент», «Радуга». Живе і працює в Білій Церкві[ 5].
Олефір Ганна
Михайлівна, псевд. Ластівка – (10.01.1955, с.
Терещенки Котелевського району) – сучасна поетеса. Пише українською і
російською мовами. Друкується в обласній газеті «Зоря Полтавщини», в альманасі
«Вітрила-80», журналі «Гостинний двір»,
колективних збірках «Сівач», «Боротьба (Болгарія), «Посев» (Норвегія). Член
спілки літераторів з 1999[ 5].
Паламаренко Василь
Пилипович – (23.08.1925, с. Більськ) – син
розкуркуленого селянина. У 1941 р. закінчив місцеву школу. У 1943 р. разом з
батьком виїхав на Захід. Мешкає в Англії. У 2000 р. видав першу частину книжки
«Зі Сходу до Заходу» (мемуари зі своїх дитячих та юнацьких років). У 2002 році
вийшла її друга частина [5 ].
Піхотинський
Григорій Семенович (р. н. невід., с. Котельва Охритського
повіту Харківської губернії. – 1857,
м. Харків) – учитель, інспектор приватного пансіону
котелевця І. О. Сливицького (м. Харків), писав для газети «Южний край». Відома
його краєзнавча стаття «Слобода Котельва», збірник оповідань «Нравоучительные
повести и рассказы» [ 5].
Планіна Катерина
Данилівна – (н. серпень, 1948 р., с. Деревки
Котелевського району Полтавської обл..), - художник, літератор. Живе в м.
Пушкіне (Санкт-Петербург). Працює художником-оформлювачем. Вірші і прозу почала
писати з 1995 р. Видані такі книги: «Дорогою судьбы» (2007), «По белу свету»
(2008). «Дом у луга», «Улочка Круцивка», збірка поезій «Половодье», «Село мое
родное» (2009). У 2009 році вийшов альбом ілюстрацій на сюжети гоголівських «Вечеров на
хуторе близ Диканьки».
У2010 році - дві
книги прози: «Путешествие из Петербурга в Деревки», «Путь-дороженька»
Ростова (Глущай) Антоніна Іванівна
(04.11.1954, Котельва) – член спілки письменників Росії. Закінчила Ростовський
Державний університет. Живе в Москві. Автор 11 популярних книг з психології [5 ].
Синицький Віталій
Віталійович – (26.06.1936, м. Опішнє) – педагог,
літературознавець. Живе у м. Полтаві. Член Полтавської спілки літераторів,
кандидат педагогічних наук. З 1937 по 1946 рік жив і навчався в Котельві.
Друкувався в різних журналах [ 5].
Старокожко
Григорій Михайлович (1886, Котельва – 20.04.1960) –
кобзар. Майстер по виготовленню щипкових інструментів, зокрема кобз. Чудово
грав, виконував «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої думи», власні твори [5 ].
Товма Валентина
Іванівна – ( Н. 17.08.1968, с. Нові Санжари) –
літератор, педагог. Друкувала поезії в обласній газеті «Село полтавське»,
районній газеті «Народна трибуна», альманасі «Самоцвіти», збірці «Поетичні
барви освітян Полтавщини»[ 5].
Хвильовий
(Фітільов) Микола Григорович – (13.12.1893, м.
Тростянець Сумської області – 13.05.1933, м. Харків) – український радянський
письменник-полеміст. У 1905-1907, 1917-1918 роках жив у с. Дем’янівка, тепер Котелевського району Полтавської обл..,
член ревкому с. Велика Рублівка. Прототипами ряду творів, зокрема оповідання
«Солонський Яр» стали жителі с. Дем’янівка [ 5].
Червоніщенко Іван
Григорович – (2.12.1907, с. Полякова на
Кіровоградщині – 1984, Полтава) – поет. Осліп змолоду. 1927 – 1929 рр. працював
у с. Млинки, нині Котелевського району, член Спілки письменників. Автор збірок
«Серцем дивлюся» (1961), «Совість наказує» (1966), на його слова написано
чимало пісень [
5].
