До атестації

Відділ освіти Котелевської райдержадміністрації

Полтавської області

Котелевський районний методичний кабінет

Формування творчої особистості на уроках української мови та літератури як необхідної передумови успішної самореалізації  учнів

                                                       

Філенко Ганна Олексіївна,

 учитель Котелевської гімназії №1

 імені С.А.Ковпака

Котельва

2020

Зміст

1. Вступ .......................................................................................................4

2.Основна частина......................................................................................6

2.1.Будуючи себе, ти будуєш світ..................................................6

2.2.Внутрішня мотивація творчості...............................................9

2.3.Ресурси творчості.....................................................................11

3.Висновки.................................................................................................14

Бібліографія...............................................................................................16

                  Додатки...................................................................................................... 17

  Чому ми так часто говоримо про творчу особистість?  Тому, що перед сучасною українською  школою стоїть завдання виховати таку людину, яка зможе вирішити проблему національного відродження країни. Зрозуміло, що це повинна бути високодуховна особистість, якій  властиве прагнення до безперервного розвитку і реалізації творчих можливостей.

    Автор досвіду з’ясовує, які розумові  та психологічні особливості характеризують процес творчості, аналізує світові та вітчизняні тенденції вирішення поставленої проблеми. Вивчивши та узагальнивши їх, добирає вправи, методи, технології, що дають змогу реалізувати на практиці творчий потенціал літературної творчості учнів як на уроках, так і в позаурочний час.

     Ефективність досвіду забезпечується психологічною вмотивованістю, позитивним світобаченням, філософією любові, опануванням механізмів латерального мислення.

     Досвід ілюструється психологічними вправами, вправами з медитації, методами латерального мислення, вправами з розвитку літературних творчих здібностей, поетичними та прозовими роботами учнів.

1. Вступ

Пріоритетним завданням сучасної української школи є формування творчо обдарованої особистості як енергії національного відродження. Нові підходи до осмислення мистецтва слова вимагають і відповідного рівня літературно-творчих здібностей учнів. На відміну від інших здібностей, саме ці потребують досвіду Слова , уміння відчувати його найтонші смислові відтінки.

Досліджуючи проблему творчості як прояв мислення в його найвищій формі, автор прагне донести до учнів необхідність відчуття гармонії із світом, з собою, бо тільки в гармонії і любові твориться особистість.

Робота над розвитком творчих здібностей учнів передбачає створення того психологічного комфорту, коли, за словами В. Сухомлинського, педагог бачить у людині переваг у 10-100 разів більше, ніж недоліків.

Особливої ваги розвитку активності та творчості надають державні освітянські документи, зокрема Концепція національного виховання дітей і молоді.

Проблема розвитку та реалізації творчих здібностей учнів, грунтується на засадах гуманістичної психології, яка стверджує, що людині притаманне прагнення до безперервного розвитку і реалізації творчих можливостей. Основним мотивом поведінки людини є прагнення до самореалізації, зрештою, людина є активним творцем власного життя. Тобто здатність бути талановитим є потенційно в кожної дитини, а учитель тільки повинен знайти спосіб, як її реалізувати.

Предметом дослідження є творча діяльність учнів на уроках української мови та літератури і в позаурочний час.

Об’єктом дослідження є організаційно-функціональна система творчої співпраці учителя й учнів на уроках словесності, що забезпечує реалізацію творчого потенціалу учнів, зокрема в літературній творчості.

Мета дослідження – пробудити інтерес учнів до самопізнання, відкриття в собі творчих можливостей, їх безмежного потенціалу як основи самореалізації особистості.

Робота має теоретичне значення, оскільки з’ясовує суть процесу творчості як розумового процесу та  описує дію латерального (творчого) мислення.

Досвід має практичне застосування в навчальній діяльності, формуючи в учнів потребу саморозвитку та самореалізації, у задоволенні потреб самовизначення, в стимулюванні літературної творчості.

  

2. Основна частина

2.1. Будуючи себе, ти будуєш світ

Антуан де Сент-Екзюпері

Розглядаючи поняття  “творчість”, автор посилається на науковців, що вивчали це питання. Зокрема Енциклопедичний словник подає визначення поняття “творчість” так:

Творчість у загальному значенні – процес людської діяльності, що створює якісно нові матеріальні й духовні цінності, або підсумок створення суб’єктивно нового.

Основний критерій, що характеризує творчість як процес -    це унікальність його результату.

Досліджуючи творчість як процес мислення. науковці вказують на види й функції цього явища.

Описують послідовність стадій (етапів) творчого мислення. За Гремом Уоллесом вони такі:

1.     Підготовка – формування завдання, спроби його вирішення.

2.     Інкубація – тимчасове відволікання від завдання.

3.     Осяяння -  поява інтуїтивного вирішення.

4.     Перевірка – випробування й/або реалізація рішення.

Період “інкубації” Анрі Пуанкаре пояснює як підсвідому роботу над завданням.

Герман Гельмгольц, описуючи “зсередини” процес здійснення наукових відкриттів, говорить, що осяяння ніколи не виникає у втомленому мозку.

За Л. Рубінштейном, роблячи зміни в навколишньому світі, людина змінюється сама.

Про те, що через творчість відбувається зв’язок людини із світом, вказує В.Дружинін.

Психоаналітик Д. Віннікотт припускає, що у грі, а може, лише у грі, дитина  або дорослий має бажання творити. Гра є тим механізмом, що дозволяє людині бути креативною.

Те, що кожна людина – творець, стверджує Ошо.

Утрату творчих здібностей він пояснює неправильним підходом до навчання та виховання, зокрема впливом на функціонування лівої та правої півкуль. Ліва півкуля – нетворча, вона здатна до технічних операцій і дії її – ефективні, механічні, бездоганні. Це півкуля здорового глузду, логіки, математики, розрахунку, кмітливості, дисципліни, порядку.

Права півкуля – абсолютна протилежність. Це півкуля хаосу, непорядку. Це півкуля поезії, а не прози, півкуля любові, а не логіки.  У неї велике почуття краси, відчуття оригінальності, але вона не може бути ефективною. Ця півкуля діє, коли дитина народжується. Ліва не діє. Тоді ми починаємо дитину вчити. За роки цивілізації людство навчилося фокусу, як переводити енергію із правої півкулі в ліву, як зупиняти праву й запускати ліву. З дитячого садка й до університету цим займається освіта.

Десь в період 7 –14 років енергію правої півкулі вдається загальмувати. І тоді учень навчається логіці, прозі, стає егоїстом, учиться невротичним речам, які переважають у суспільстві. Його все більше цікавить влада, гроші і т. д. І тоді права півкуля діє все менше й менше, хіба що уві сні, або ж коли молода людина застосовує наркотик.

Привабливість наркотиків на Заході настільки велика тому, що в  суспільстві успішно зруйновано функцію правої півкулі. Скажемо по-іншому: людина розучилася любити, захоплюватися, дивуватися.

Завдання сучасної освіти – шукати нові шляхи, які знову допоможуть “оживити” праву півкулю. І доки цього не зробити, наркотики не відступлять. Дія наркотика полягає в тому, що він миттєво “переключає передачу” – з лівої півкулі енергія рухається в праву. Така ж дія алкоголю.

Отож учитель повинен навчати дитину користуватися обома півкулями мозку. Адже є ситуації, в яких необхідно “включати” ліву півкулю, але буває, що потрібна тільки енергія правої. А взагалі, радять психологи, варто пам’ятати, що права півкуля – це ціль, ліва – засіб досягнення її. Ліва повинна слугувати правій, щоб права була господарем.

Сучасна освіта має застосовувати такі технології, що не змушують учня повторювати завчені зразки.  

Як використовувати дві півкулі мозку відразу , рекомендує доктор Едвард де Боно. Він обстоює думку, що традиційна форма мислення заснована на логіці “західного світу”  -  аналіз, судження та дискусія – не в силі народжувати творчу енергію. Боно пише праці, в яких розробляє методику навчання латерального мислення ( від гр. в сторону, всупереч строгим законам логіки ). Його книги “Нова релігія позитивного мислення  5+”, “Генератор креативних ідей”, “Серйозне творче мислення” та ін. трактують творчість як систематичний процес, що протікає згідно правил і вимагає дисципліни. У його процесі немає нічого містичного чи потустороннього, не вимагається ні натхнення, ні особливої атмосфери, більше того, він скептично ставиться до колективної творчості, однозначно надаючи перевагу сольній. Гру Боно  використовує як один з прийомів латерального мислення.

При традиційному навчанні застосовується аналітичне, критичне мислення та те, що впорядковує думку. А таке, як креативне, залишається за кадром. Роль викладача, стверджує вчений, не розповідати, а тренувати, тому що розумовий процес, розподіляючись на два етапи – сприйняття та обробка інформації -  має певні особливості: інформація сама себе організовує, створюючи особливі структури - патерни. Тобто наш мозок має вплив на події, що відбуватимуться в майбутньому. Мозок їх  генерує, обирає. Боно довів, що нейронні сітки головного мозку відносяться до систем, що самоорганізуються.

Доктором Боно написано багато книг, які перекладені на 34 мови світу. Він виступив зі своїми семінарами-тренінгами в 52 країнах. Його книги використовують як частину обов’язкового курсу у вищих навчальних закладах та школах США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Ірландії, Великобританії.

Особливим внеском доктора де Боно є те, що йому вдалося поставити таку сферу, як творчість, на солідну основу, Він показав, що творчість є необхідною характеристикою систем, що самоорганізуються.

Цікавим для розвитку творчого мислення за Боно є метод “шести капелюхів”, який  учить оцінювати ситуації, ідеї так, щоб не вдаватися до одного тільки критичного мислення. ( Додаток  А ).

Отже, креативність – це синергія твоїх навиків, мотивацій і ресурсів.

2.2. Внутрішня мотивація творчості

Твоє бажання бути креативним

       Кожна дитина народжується геніальною. А. Ейнштейн

Що ж заважає особистості самореалізуватися? Це песимізм, боязнь невдач і страх бути безглуздим, страх змін, прийняття рішень не робити помилок, відкладання на потім, неробство і ... орієнтація на посередність. А, як відомо, пересічна людина ніколи не наблизиться до реалізації свого безмежного потенціалу. Вона вірить тому, чого її вчили батьки, вчителі, вірить прочитаним книгам та продовжує й далі обмежувати себе, дотримуючись цих настанов, цінностей і принципів. Отож, щоб виховати творчу особистість, не можна навіть припустити, що вона – посередність. Кожна людина народжується творцем і повинна ним бути.

 Сучасна психологія відзначає важливість позитивного мислення для розвитку й реалізації творчого потенціалу. Не секрет, що діти завжди і всюди знаходять можливість затіяти гру. То нехай граються у добрих чарівників, а для них немає потреби в заздрощах, злості, ревнощах. Чарівникові не треба ні з ким змагатися. Він живе й керує своїм життям. Чарівник знає, що немає необхідності з кимось боротися й силою відбирати  щось. Життя дає йому те, що він хоче. Пам’ятаєте, як у Булгакова?  Воланд говорить Маргариті: “Ніколи ні в кого не просіть. Самі прийдуть і самі все дадуть”. Можна на підтвердження цієї думки звернутися до Біблії: «По вірі вашій дано вам буде»

Еволюція людства відбулася, власне, тому, що воно про неї мріяло. Що учора було мрією, сьогодні стало реальністю.

Усі поети – мрійники. Усі музиканти – мрійники. Творчість – це по суті результат мрії. ( Додаток Б  ).

Навики творчого мислення

                       Сила уяви важливіша за знання. А. Ейнштейн

Чи можна навчитися фантазувати? Безумовно. Адже уява, як будь-який інший психічний процес, підлягає цілеспрямованому керуванню. Творча уява – це найвищий ступінь розвитку уяви, що передбачає створення абсолютно нового образу, що не існував досі.

Розвиток уяви повинен бути систематичним і цілеспрямованим.

Є біля 70 методів розвитку творчої уяви. Традиційні з них такі: аглютинація, гіперболізація, акцентування.

Аглютинація – найпростіше, що вміє уява. Достатньо взяти частини чи якості декількох об’єктів і створити з них новий об’єкт. Згадаймо кентавра, русалку, сфінкса, хатку на курячих ніжках, килим-літак і т. д.

Суть гіперболізації в перебільшенні якостей або навпаки – применшенні (гіпербола та літота).

Акцентування – це виділення, підкреслення якоїсь деталі з метою звернути увагу. Цей прийом можна застосовувати, щоб виділити яку-небудь рису характеру людини.

Досліджуючи особливості мислительних процесів, зазначимо, що творчість, як правило,  - це вихід за власні межі. Першим кроком до розвитку творчих здібностей є сприйнятливість. Такі люди володіють сильною уявою.  Творча уява – це здатність створювати нові образи відповідно свого особистого  задуму.  Особливою формою творчої уяви є мрія, що служить могутнім стимулом дій. Східні  філософи  говорять, що  світ є мрією Бога, його уявою, його  чаклунством. ( Додаток В  ).

Для того, щоб творче мислення учня стало продуктивним, необхідно опанувати спеціальні прийоми. Це асоціація, пошук аналогій, комбінування, уміння віднаходити протиріччя. Їх описує в посібнику з літературного практикуму “Крила для мрії” Л.Галіцина:

Асоціація – зв’язок між елементами психіки, коли один факт, подія чи явище викликає інші уявлення чи спогади, що зумовлені подібністю або контрастом, чи суміжністю в часі і просторі.

Пошук аналогій – узагальнення певних ознак чи якостей одного предмета і пошук потрібних властивостей у інших

Комбінування – це уявне об’єднання кількох різних предметів з метою отримання принципово нового.

Уміння віднаходити протиріччя, що є основою парадоксального мислення  - невід’ємного атрибуту творчості.

Здатність до зіставлення й об’єднання протилежних  якостей дає  можливість  відкривати нові несподівані ознаки.

2.3. Ресурси творчості

Навики творчого мислення маємо можливість розвивати на уроках української мови та літератури, а також в позакласній роботі. Для цього в учителя є всі можливості.

Забезпечуючи виконання програм з української мови та літератури автор досвіду  впроваджує в практику роботи особистісно орієнтовані технології як такі, що дозволяють формувати духовно багату, творчу особистість, яка володіє вміннями і навичками вільно та доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх сферах мовленнєвої діяльності, допомагають виробленню цілісних світоглядних орієнтирів, прилученню через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому.

У своїй роботі автор застосовує методику укрупненого структурування, що дозволяє вивільнити час на виконання завдань творчого характеру, складає таблиці-схеми, опорні конспекти, що допомагають учням легко та швидко усвідомити матеріал мовної змістової лінії .

Упроваджуючи в практику роботи технології ОЗОН,  використовує науково-дослідницькі та методичні праці старшого наукового співробітника лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України кандидата педагогічних наук А. Фасолі як такі, що визначаються системністю та мають практичну спрямованість. Це, зокрема, технології  “передбачення”, “вільне письмо”, “мозковий штурм”, “мікрофон”, “круглий стіл”, “семінар”.

Уроки, побудовані за технологіями ОЗОН, є найбільш продуктивними в  розвитку та реалізації творчих здібностей учнів.

Цікавою є технологія ”шість шляп” за доктором де Боно, яку автор застосовує для впорядкування розумових  процесів та розвитку творчої уяви.

На уроках та в позакласній роботі використовуються як такі, що дають можливість вийти за власні межі вправи для розвитку латерального мислення (Додаток. Г ).      Цікавою є медитація “момент творчості” ( Додаток Д ).

Працюючи над розвитком літературної творчості учнів, автор досвіду приходить до висновку, що вона є вродженою потребою особистості, а її необхідною передумовою є поєднання відчуття слова, інтуїції, емоцій та емпатії (співпереживання), тому допомагає учням збагнути суть механізмів творчості, усвідомити й опанувати їх. Для п’ятикласників справжнім відкриттям стало, як виявилось, їх уміння написати веснянку. ( Додаток  Ж ).Для учнів 9 кл.  -  ”Притча про досконалий сад”, через яку вони відкривали механізми творення мистецтва слова. ( Додаток З ).

Звісно,  твори великих майстрів слова є зразком для юних літераторів. Не менш значимим є і їхній досвід роботи над художнім полотном. Працюючи над проблемою, автор знайомить вихованців з лабораторією творення образу відомих майстрів слова.(Додаток К ).

Безумовно, розвиток творчих здібностей учнів на уроках словесності неможливий без використання творів інших видів мистецтва. Вдало поєднується слово й живопис. Якою гармонійною    духовною енергією повинні бути поєднані око, розум, серце й рука, щоб створити картину?

Чому твір живопису діє на нас так магічно? Тому, що в ньому зупинено час. І кожен, хто гляне на полотно, ніби торкається до маятника годинника: таким чином відчуваючи серцем хід зупиненого пензлем Часу. Чому твір малярства дивує нас схожістю з речами, які не викликають подиву в оригіналі? Виявляється, що розумом ми бачимо річ такою, яка вона в житті, а серцем – такою, якою її бачить художник, що володіє талантом глибшого проникнення в її таємничу сутність. На полотні ми бачимо річ “одухотвореною”. Тому автор досвіду особливої уваги надає роботі з творами живопису. Учні вчаться переносити думки художника з полотна в словесний образ. (Додаток Л ).

Упровадження в практику роботи досвіду з розвитку творчого мислення дає можливість успішно працювати і в позакласній роботі та виробляє навики дослідництва.

Учні усвідомлюють, що творчість не може бути обмежена чимось конкретним. Творчою може бути тільки людина. Якщо вона креативна, яку б дію вона не виконувала, навіть коли вона йде, в її ході буде творчість. Творчим буде все, що виконується з любов’ю. Критерій творчості один – чи насолоджується людина тим, що вона робить. Бути творчим не означає стати великим художником чи поетом, бути творчим – це перетворити своє життя в картину, зробити його поемою. Шлях енергій творчого процесу є таким:

 Само актуалізація

Самовдосконалення

Особистісне зростання

Вивільнення власних можливостей

Їх розвиток

Вихід на поставлену мету

Щоб створити, треба віддати: радісно, з любов’ю, даруючи.

3. Висновки

   Працюючи над проблемою розвитку та реалізації творчих здібностей учнів, автор досвіду визначає шлях, яким має рухатися учитель, який поставив собі за мету розвивати творчість учнів:

                      Бути самому творчою особистістю.

                                           Без творчого учителя не може бути творчого учня.

                                           Навчати вихованців ставити мету і йти до неї.

                                           Визначити природу і механізми творчості.

                                          Допомогти   учням опанувати їх.

                                           Любити все, що робиш.

   Пам’ятаючи, що сказав Платон, Ейнштейн, Ісус, Сковорода, пам’ятаючи багато речей, потрібно сказати хоч одне власне слово. Не бути тільки глядачем. Смисл приходить тільки в дії і участі. Бо, якщо ми хочемо дізнатися, що таке танець, нам потрібно навчитися танцювати, самому стати танцем. Якщо ми хочемо що-небудь дізнатися, потрібно в цьому самим брати участь.

    Тому , працюючи над проблемою творчості, автор досвіду спонукає своїх учнів стати дослідниками, поетами, письменниками, журналістами., вважаючи це єдино правильним шляхом  до того, щоб щось у цьому житті пізнати.

     Її учні не просто вивчають мову та літературу, щоб стати освіченими людьми. Вони вивчають предмет з насолодою., бо самі стають співучасниками “літературно-мистецького” процесу: пишуть вірші, прозу, складають “народні” твори. Беруть участь у роботі літературної вітальні “Душі криниця”, видають збірочки власних віршів, пишуть наукові дослідження. Творчість стає потребою, великим відкриттям , таїнством , яке людина сама відкриває в собі, а все починається із слова:

                                                         Спочатку було Слово,

                                                         І Слово було Бог.

                                                         Воно зродилося з любові,

                                                          Любов’ю освятивши

                                                          Зоряний чертог.

                                                           Воно озвалось стуком серця

                                                          І забриніло піснею душі.

                                                          Воно – любов, воно безсмертне

                                                          Смичок і скрипка

                                                          У Божественній руці.        

 Бібліографія

1. Галіцина Людмила. Крила для мрії: Літературний практикум. 9 – 10 класи     / Л. Галіцина. – К. Шк. світ, 2008. – 112 с. – (Бібліотека “Шкільного світу”)

2. Голова Л. Мовленнєвий розвиток учнів на аспектних уроках (9 кл.) / Л. Голова // Дивослово. –2003. №3. – С. 39.

3. Денисюк Л. Як народжується художній твір?/ Л. Денисюк // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. №2. – С. 34.

4. Калошин В. Ф. Позитивне мислення: щастя, здоров’я, успіх /          В.Ф.Калошин. –  Х. : Вид, група “Основа”, 2008. – 256 с. – ( Бібліотека журналу “Управління школою”).

5. Канівець В.В. Афоризми 3070 / В .В. Канівець. – К. : Видавець Карпенко В.М., 2008. – 460 с.

6. Мірошник С. Оригінальні творчі роботи старшокласників /  С. Мірошник // Дивослово. – 2003. №9. – С. 34.

7. Мірошник С. Творчі роботи на основі асоціацій / С. Мірошник // Дивослово. 2003.- №2.- С. 59.

8. Ошо. Творчість / Ошо. – Санкт-Петербург: Видавництво ДЕАН, 2001. – 190 с.

9. Перехрестна О. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури / О. Перехрестна // Дивослово.- 2003. - №5.- С.53.

10. Трейси Б. Достижение максимума / Б.Трейси -  Мн. : Попурри, 2004. – 365 с.     

11. Фасоля Анатолій. На шляху до мрії  / А. Фасоля // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. №9-10. –    С. 8 – 13.

12. Едвард де Боно. Латеральное мышление. ( www.koob. ru)

Додаток А

Метод “Шість капелюхів”

Метод “Шість капелюхів” – простий і практичний спосіб подолання труднощів через розподіл процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений капелюхом свого кольору.

У кольоровому друці плашки прокочуються по черзі, накладаючись одна на одну і в результаті ми отримуємо кольорове відображення. Метод “Шести капелюхів” пропонує зробити те ж саме відносно свого мислення. Замість думати про все одночасно, ми маємо змогу оперувати різними аспектами нашого мислення по черзі. По завершенні цієї роботи всі аспекти будуть зібрані воєдино і ми отримаємо  “повнокольорове” мислення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

Білий капелюх – це інформація.

У цьому режимі нас цікавлять тільки факти. Ми розмірковуємо над тим, що уже знаємо, яка інформація нам ще необхідна і як нам її отримати. Якщо є пропозиція “надіти білий капелюх” – це означає, що очікується об’єктивність, прохання викладати голі факти й цифри. Висловлювання необхідно очистити від емоцій і поверхових суджень.

Чорний капелюх – це критика.

Він дозволяє дати волю критичним оцінкам, побоюванням і обережності. Захищає від необдуманих вчинків, вказує на можливі ризики й підводне каміння. Користь такого мислення – безперечна, якщо цим не зловживати. Мета такого мислення – представити все в чорному кольорі Тут важливо у всьому бачити вади, сумніватися в словах і цифрах, шукати слабкі місця й до всього чіплятися.

Місія “чорного капелюха”  - нанести на карту зони ризику.

Жовтий капелюх – логічний позитив.

Необхідно перемкнути свою увагу на пошук плюсів, переваг ідеї. Жовтий – антагоніст чорного. Він дозволяє бачити переваги. Одягнувши жовтий, людина перетворюється в оптиміста, шукає позитивні перспективи, але своє бачення повинна аргументувати (як і чорний).Проте мислительний процес жовтого капелюха з творчістю не пов’язаний. Усі нововведення, зміни, розгляд альтернатив відбуваються в “зеленому капелюсі”.

Зелений капелюх – креативність.

При такому процесі мислення придумуємо нові ідеї, модифікуємо існуючі, шукаємо альтернативи , досліджуємо можливості. Зелений – шлях творчого пошуку. Якщо ми проаналізували плюси і мінуси, то можемо одягнути цей капелюх і подумати, які нові підходи можливі в такій ситуації. У “зеленому капелюсі” має сенс використання методів латерального мислення (створення гіпотези).

Червоний капелюх – наші почуття та інтуїція. У червоному капелюсі є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади, не пояснюючи, чому це так. Червоний капелюх одягають не часто й не надовго: 30 секунд, щоб група могла виразити свої емоції. Ведучий періодично дозволяє одягнути червоний капелюх, щоб група могла вихлюпнути емоції: “А одягніть-но червоний капелюх і скажіть, що ви думаєте з цього приводу?”(Не обґрунтовувати).

Синій капелюх  - керівництво процесом.

Він призначений не для роботи по суті питання, а для керування процесом роботи. Його використовують на початку сесії для визначення того, що необхідно зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнення й поставити нові цілі. Синій капелюх керує процесом мислення, завдячуючи йому, усі учасники ідуть до поставленої мети. Для цього існує керівник або ведучий групи. Він весь час у синьому капелюсі. Подібно диригенту подає команди надіти той чи інший капелюх. “Мені не подобається ваш підхід до справи. Відкладіть чорний та надіньте зелений!”

   Як це відбувається?

  Послідовність капелюхів будь-яка.

                   Усі учні одягають капелюхи одного кольору.

                   Синій капелюх одягнутий весь час.

Правила одягання капелюхів:

1. Ознайомлення з концепцією капелюхів.

2.  Визначення проблеми.

3. Роботу починати з білого.

4. Червоний одягати періодично.

5.  Нові ідеї аналізують чорний та жовтий.

6.  Підсумовує ідеї синій.

Переваги методу “шість капелюхів”:

1. Можна використовувати від дитячих садків до рад директорів.

2. Метод признає значимість усіх компонентів роботи над проектом  -  емоцій, фактів, критики, нових ідей.

3.Дозволяє позбутися плутанини, використовуючи тільки один тип мислення в певний момент обговорення проблеми.

4. Чудова метафора, що легко запам’ятовується.

Дослідники вважають, що в різних режимах функціонування мозку (критика, емоції, творчість) його біохімічний баланс різний. Якщо це так, то така система роботи просто необхідна.

Цей метод можна використовувати й на особистому рівні. Це складання важ ливих листів, статей, планів, вирішення проблем. У колективній практиці – проведення зустрічей, вирішення конфліктів, навчання, оцінка. Зрештою цей метод можна використовувати й в роботі наодинці: створення ідей, дизайн, і т. д.

 

             Додаток Б

Мрія

Якось по ринку, де продавався мармур, ішов Мікеланджело. Зацікавившись одним каменем, він запитав його ціну.

Власник сказав:

-                     Якщо хочеш цей камінь, бери його даром, тому що він тут уже давно і нікому не потрібен, тільки займає місце. Дванадцять років на нього ніхто не звертав уваги.

Мікеланджело взяв камінь, працював над ним цілий рік і створив, можливо, найпрекраснішу із статуй, які тільки існують. Це статуя Ісуса Христа, коли його зняли з хреста і він лежить, помираючи в обіймах Марії.

Статуя зроблена так майстерно, що можна відчути водночас і силу Ісуса, і його тендітність, і сльози в очах матері Ісуса, Марії.

Коли робота над статуєю була закінчена, Мікеланджело запросив до себе власника лавки, той не йняв віри.

-         Де ти взяв цей прекрасний мармур?

-         Не впізнаєш? – сказав Мікеланджело. -  Це той потворний камінь, що чекав перед твоїм магазином дванадцять років.

-         Як же тобі вдалося передбачити, що цей камінь може перетворитися в таку прекрасну статую?

-         Я не думав про це, - відповів Мікеланджело. – Я мріяв про те, щоб створити цю статую, і коли проходив мимо, раптом побачив Ісуса Христа, що страждав, поневолений цим каменем. Я в цьому мармурі побачив саме цю статую. Тому мені довелося тільки виконати незначну роботу :мені треба було лише видалити непотрібні частини каменю, і Ісус та Марія звільнилися від рабства.

Додаток В

ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

І. Розвиток асоціативного мислення

На виконання кожної вправи відводиться 10 хв, після чого від­бувається індивідуальна презентація результату, його обговорення в групі.

Вправа 1. Напишіть якомога більше елементів асоціативних рядів до слів-образів: гора, зоря, коло, тривога, дерево, годинник, птах.

Вправа 2. Напишіть, які почуття у вас викликають кольори: синій, чорний, зелений, білий, червоний, помаранчевий, жовтий.

Вправа 3. Виразіть перелічені у попередньому завданні кольори метафорами (на кожен колір — одна метафора).

Вправа 4. Напишіть якомога більше дій, які асоціюються із почут­тями: страху, радості, любові, болю.

   Вправа 5. Охарактеризуйте поезії В. Вітмена власною метафорою.

Нумо, душа моя сказала,

Такі напишемо для тіла мого вірші (бо ми — одне),

Щоб я незримо після смерті повернувся,

Чи через довгий, довгий час, та в інших уже сферах,

Для друзів міг продовжити свій спів

(Усе згадавши в ньому: персть земну, дерева, вітер, бурхливі хвилі).

II. Пошук аналогій

На виконання кожної вправи дається 10 хв, після чого відбувається індивідуальна презентація результату, його обговорення в групі.

Вправа 1. Напишіть якомога більше аналогій.

Наприклад: від здоби — добрішають, від квасу — квасяться.

Від цибулі —

Від сміху —

Від сметани —

Від цукерки —

Від вітру —

Від морозива —

Від смаженого —

Від спеки —

Вправа 2. Сформулюйте висловлену думку інакше. Наприклад: Я завжди впевнений у тому, що я правий.

1)Я ніколи не згоджуюсь із думкою опонента.

2)Я завжди сперечаюся до цілковитої перемоги.

3)Якщо я перемагаю, я сильний.

Вправа 3. До запропонованих речень напишіть якомога більше прикладів.

1)Річка завжди впадає в море.

2)Коли я кохаю, то кохаю нестямно.

ТРЕНІНГ НА РОЗВИТОК КРЕАТИВНОСТІ, ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

Якщо читання розвиває наш розум, примушуючи аналізувати та синтезувати ідеї, то письмові завдання навчають чітко формулювати та висловлювати ці ідеї. А творчі вправи розвивають наше мислення, нашу здатність привносити елемент творчості у будь-яку нашу діяльність, і не лише розумову.

Вправа 1. «Незакінчене речення»

Продовжте речення:

1)Мистецтво — це...

2)Мова — це...

3)Слово — це...

4)Поезія—це...

• Виконання — 10 хв. Обговорення.

Вправа 2. «Кластеризація понять»

Письменник Габріель Ріко вигадав цікавий метод, який допомагає мислити, маніпулюючи словами, і назвав його кластеризацією. Цей метод базується на поєднанні слів у деревоподібній схемі. Кластеризація допомагає вашим думкам вільно пересуватися навколо певної головної концепції. Оскільки структура схеми є відкритою, ви можете додавати ідеї у будь-якій її частині.

Вправа 3. «Словотворчість»

Уважно огляньте кімнату, в якій ви зараз перебуваєте, і виберіть 5 предметів. Придумайте для них нові назви.

Наприклад, окуляри ви можете назвати «блискучки», «навушки» тощо.

Будьте спонтанними, сміливими, творчими. Але добирайте звуки і кольори, близькі до форми предмета.

•    Виконання — 10 хв. Обговорення.

Вправа 4. «Знайди смисл»

Придумайте значення для таких беззмістовних слів: ілюзопронату-ральний, паравплевпіальнии, бліш, онабарак, карцептінія, злодужний, жмалець, меланхоккурайдужний.

•    Виконання — 10 хв. Обговорення.

Вправа 5. «Слова-шаблони»

Спробуйте створити осмислені фрази зі слів, перші букви яких утворюють певне слово.

Наприклад, «ідея»: «Іронія Долі Еволюціонує Яскраво».

Оберіть для цього яку-небудь тему, наприклад, історію культури. Ось варіанти слів-шаблонів, з якими можна осмислено працювати: ні, соло, мозок, кіно, стовп, блиск...

•    Виконання — 10 хв. Обговорення.

Вправа 6. «Вислови інакше»

Красномовна людина має багатий і різноманітний запас слів разом з внутрішнім знанням і відчуттям, коли і як ці слова використовувати. Бажаючи висловити найтонший відтінок значення, вона завжди може дібрати найбільш точне і влучне слово.

Розвиватимемо і ми свою красномовність. Скільки слів, синонімів або подібних словосполучень ви можете дібрати?

Напишіть якомога більше близьких за значенням слів та слово­сполучень до таких: важливий, сумний, друг, упевнений, реальність, крихкий, сила, морок, безодня, щастя.

•    Виконання — 15 хв. Обговорення.

РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ, УЯВИ

Вправа 1. «Образ букви»

Виконуючи цю вправу, ми використаємо емоційно-образний підхід. Пофантазуймо, на що схожа буква, зробімо її близькою, другом, що має свій характер, свої особливості.

На кожну парту кладеться по одній вирізаній із картону букві на двох. При цьому завдання виконуються індивідуально. Варто почати із букв А, Ф, Ш, Я, С, К, Е.

Дайте відповідь на такі запитання:

—      Яка буква на зріст? Якої статури?

—Якого вона кольору і який носить одяг? Яку має вдачу?

—Де живе?

—Із ким дружить?

—Що любить їсти?

—Чим займається у вільний час? Ким працює?

—Про що мріє? тощо.

•    Виконання — 10 хв. Обговорення в групі.

Вправа 2. «Образ звука»

У попередній вправі ми з вами вчилися створювати образи букв. Тепер спробуймо по-різному вимовити вголос одну й ту саму букву й створити образ цього звука. Чи знаєте ви, що і букви, і звуки можуть виражати різні почуття?

Згадаймо, скільки різних означень пов'язано зі звуками: густий, чистий, соковитий, ясний, прозорий, свистячий, шиплячий...

Наприклад, ось як відрізняється образ звука залежно від звучання:

1)«Р-р-р» — плямистий, глухий, нашорошений, тривалий, готовий до захисту і бою...

2)«Р-р-р-р-р» — сіро-чорний, різкий, високий, безапеляційний, ка­тегоричний, грубий, інколи нахабний...

Спробуйте по-різному вимовити звуки «Ж», «Ф», «З», «О» і запи­шіть їх характеристики.

Що ви відчуваєте, які образи у вас виникають під час промовляння? Запишіть їх.

•    Виконання — 10 хв. Обговорення в групі.

Вправа 3. «Образ складного звука»

Згадайте різні звуки, які ви чуєте протягом дня. Наприклад, шкільний дзвінок, рипіння дверей, рух ліфта, гальмування автобуса. Опишіть їх: якого кольору ці звуки, якої форми, який мають характер і настрій тощо.

•    Виконання — 10 хв. Обговорення в групі.

Вправа 4. «Образ предмета»

Якщо ми не будемо розвивати образне мислення, воно може стати сухим, формальним, тяжким, безплідним... Тому ми з вами створю­ватимемо власне емоційне ставлення до певних, нібито тривіальних предметів.

Вправа 5. «Зворотне завдання»

А тепер я буду характеризувати букви, звуки, складні звуки або символи. Ваше завдання — назвати описане мною.

1)Цей звук легко відрізнити від інших. Спочатку він приходить обе­режно, ніби вивчає кожен свій крок, вивчає реакцію людей: зрадіють вони, стривожаться, розсердяться чи відчують щастя від його появи?.. Спершу він великий, круглий мов м'яч, потім стає глухим, дрібнішає й дрібнішає, поки не стане зовсім маленьким м'ячиком для пінг-понгу. Він може бути густим, раптово холодним, інколи набридливим. Часом може втекти, так само раптово, як і з'явився... (Шум дощу.)

2)А цей звук любить лякати. Він голосний, дзвінкий, червоний, тренкітливий. Інколи — радісний і веселий. Але завжди — раптовий. Іноді він нас будить, частіше—примушує здригнутися, інколи спонукає тікати, часом — відчути себе потрібним... (Гавкіт собаки.)

3)Цей звук завжди біжить наввипередки, він обожнює бути пер­шим, одягатися у найкраще вбрання. Він—задирливий, хвалькуватий, веселий, бунтівний, життєрадісний. Має округлу форму, дві ніжки, які можуть стати за потреби і двома ручками. Любить чіплятися до людей, і коли приліпиться, його вже не віддереш. Ой, як цей звук любить само-стверджуватися... (Звук «Я».)

А тепер об'єднайтеся в пари і за описаним принципом по черзі створіть загадки-хараг - еристики і відгадайте їх.

•    Виконання — 10 хв.

Вправа 6. «Образ незнайомого слова»

(Адаптовані вправи Л. Шрагіної [6])

Учитель вимовляє незнайоме слово, абракадабру, нісенітницю. Зву­чання цього слова породжує низку асоціацій, які поступово формують певний образ.

Через 2—3 хвилини опишіть образ, який виник в уяві (кожен свій).

Для створення такого слова-образу можна брати слова іншомовного походження, латинські назви ліків, рослин тощо. Цю вправу можна вико­ристовувати під час уроків для зміни виду розумової діяльності тощо.

Наприклад: рамашпортик, гроліпепіпед, марсолінокраб, ліберто-рарумець...

•    Виконання — 15 хв. Обговорення в групі.

Вправа 7. «Відчуття слова»

У всього на світі є назви. А якщо немає, ми спроможні дати їх будь-яким речам, предметам і явищам. Випробуймо вашу здатність створю­вати оригінальні назви, що можуть привернути увагу публіки.

Придумайте по 5 назв для: популярної пісні; нових парфумів; колекції одягу; джазової групи; комп'ютерної компанії.

•    Виконання — 15 хв. Обговорення в групі.

Вправа 8. «Небувальщина»

Існує ефективний спосіб спрямовувати свої думки в певне русло, поставивши собі запитання: «А що було б, якби...». Далі уявіть певну гіпотетичну ситуацію... Наприклад:

1)«А що було б, якби небо завжди було чорним ?» Як би тоді еволюці­онувала людина? Як би тоді люди побачили хмари, відкрили електрику, атоми? Що люди тоді могли б побачити, відчути? тощо.

2)«А що було б, якби ми жили по 600 років?» У якому віці люди створювали б сім'ї і виховували дітей? Чи стали б тоді вони більш обережними? Чи цілком перестали б цінувати життя? А в якому віці вони ішли б на пенсію? тощо.

3)«А що було б, якби люди почали відчувати біль, якого вони завда­ють іншим людям чи тваринам?» Чи існували б тоді війни? А може, люди стали б вегетаріанцями? А чи працювали б тоді всі ветеринарами і лікарями? Куди б тоді поділася людська агресія і роздратування? І на­скільки б у світі стало більше любові й миру? тощо.

4)«А що було б, якби час ішов у зворотний бік?» Чи змінилися б тоді наші уявлення про добро і зло? Наприклад, пожежники вважалися б мерзотниками: під'їжджають до приміщення, заливають його водою, чекають, поки з'явиться полум'я, поки воно розгориться, а потім... від'їжджають тощо.

Або ж: «А як це — бути метеликом?»; «А як це — бути клітиною головного мозку?»; «А як це — бути останнім реченням епохального роману (скажімо, роману П. Куліша «Чорна рада», Уласа Самчука «Марія» або ж О. де Бальзака «Мадам Боварі»)?»; «А як це — бути нейтроном?» тощо.

Вправа 9. «Власна абетка» (може бути домашнім завданням) Зараз вам пропонується виступити в ролі справжніх творців. Ми всі вивчали алфавіт. Всі букварі й абетки вже створені. Проте ви можете вигадати свою абетку, не схожу на жодну іншу: придумайте їй назву, історію, характер.

•    Виконання — ЗО хв. Обговорення в групі.

МЕТАФОРИЗАЦІЯ МИСЛЕННЯ

Усі подальші вправи спрямовуватимуться на творення, кон­струювання метафор. Процес метафоризації є інтелектуальною творчою діяльністю, адже базується на нашій уяві, створює нові образи й смисли, які в реальності не існують.

Коли наше мислення оперує метафорами, коли під час певної проблемно-когнітивній ситуації наша свідомість не має готових пояс­нень, образів, смислів, метафора виступає образною аналогією, створює нові поняття, концепти тощо. Ми з вами маємо навчитися, генеруючи асоціації, свідомо і цілеспрямовано створювати метафори.

Вправа 1. «Асоціативна продуктивність»

До запропонованих слів створіть якомога більше асоціацій за схо­жістю, відповідаючи на запитання: «На кого або на що це може бути схоже?»: лінійка, парасоля, гітара, олівець.

•    Виконання — 20 хв (на кожне слово — 5 хв). Обговорення в групі.

Вправа 2. «Сім кроків до себе»

Сім кроків — це сім метафор, за допомогою яких ви спробуєте створити портрет себе як творця. Яким він буде? Що ви хочете сказати світові? Пройдіть ці сім кроків.

•    Виконання — 25—40 хв. Обговорення в групі.

Вправа 3. «Незакінчене речення»

Продовжте речення метафорою:

1)Спокій — це...

2)Сум — це...

3)Байдужість — це...

4)Ялинка — це...

5)Істина — це...

6)Ідеали — це...

7)Життя — це...

8)Влада — це...

9)Мій дім — це...

•    Виконання — 10 хв. Обговорення в групі.

Вправа 5. «Сила метафори»

Заповніть пропуски, закінчіть порівняння і метафори:

1)Вода для корабля — те саме, що ... для школи.

2)Квіти для радості — те саме, що ... для гніву.

3)Водопровідний кран для ... — те саме, що ... для свободи.

4)Знання для ... — те саме, що ... для...

•    Виконання — 10 хв. Обговорення в групі.

ВИХІД ЗА ВЛАСНІ МЕЖІ

Вправа 1. «Нетрадиційне вітання»

Вправа спрямована на поглиблення знайомства, пізнання себе та інших. Працюємо в колі, всі завдання виконуємо за годинниковою стрілкою. Кожен з учасників по черзі називає своє ім'я та три прита­манні йому риси, що починаються на цю ж літеру. Ця вправа потребує від учасників винахідливості та гнучкості мислення. Можна спростити завдання і назвати лише 1—2 риси.

•    Виконання — 10—20 хв.

Вправа 2. «Створи метафору» (індивідуальна робота) Зосередьтеся на своєму внутрішньому стані. Що ви відчуваєте? Які образи виникають у вас, коли ви думаєте, скажімо, про творчість, істину, вічність, макрокосм і мікрокосм? Створіть метафору — продовжте речення.

1)Моя інтуїція — це...

2)Моя істина — це...

3)Мій мікрокосмос — це...

•    Виконання — по 3 хв на кожну метафору. Обговорення в групі.

Вправа 3. «Кольоровий вірш»

Оберіть колір, можливо, улюблений на цей момент, і напишіть чо­тиривірш, у кожному рядку якого він має бути присутній.

•    Виконання — 15 хв. Обговорення в групі.

Вправа 4. «Знайди свій колір»

Оберіть ваш улюблений колір із семи веселкових (червоний, оран­жевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий). Напишіть до цього кольору назви від 10 до 20 відтінків. Оберіть чи згадайте на кожен відтінок по 1—2 предмета.

•    Виконання — 15 хв. Обговорення в групі.

Вправа 5. «Дерево життя» (інтеграційна)

Цю вправу можна виконувати у групі без підготовки і з підготовкою, тобто як домашнє завдання.

Завдання 1. Заповніть анкету «Моє дерево життя».

Анкета «Моє дерево життя»

1.   Ґрунт — ваше культурне, соціально-економічне оточення.
Зосередьтеся на тих аспектах, що якнайчіткіше його окреслюють.

Я був вихований з вірою в те, що ...

Робота — це...

Гроші — це...

Релігія — це...

Моя національність —...

Моя раса — це...

Чоловік — це...

Жінка — це...

Шлюб— це...

Сім'я — це...

Закон — це...

Навчання — це...

Успіх — це...

Друг —це...

2.   Коріння дерева життя — ваше бачення фундаментальних пи­тань життя.

Я вірю, що моє життя походить від... Істина для мене — це... Я живу для того, щоб... Щодня я наближаюсь до...

3.   Стовбур дерева життя відображає вашу концепцію людини.
Розкриваючи її, ви виражаєте свій погляд на запитання «Що таке людина?»

Знайдіть твердження, з яким ви погоджуєтесь, і дайте своє обґрун­тування.

Додаток Г

Момент творчості (медитація)

У твоєму серці є пісня, яку ти можеш проспівати, і танець, який ти можеш протанцювати. Але цей танець – невидимий, і пісня – невловима. Ще навіть ти її не чув. Вони десь глибоко, у найпотаємніших куточках твого серця. Їх ще потрібно виносити й виразити.

Коли ти бачиш троянду, що розквітає в променях сонця, побач її! Хай вона тебе зачарує! Впусти її в себе.  Нічого не говори. Почекай . Будь терплячим і відкритим. Всотуй. Дозволь троянді відчути себе і відчуй її. Хай відбудеться зустріч двох істот – троянди  й тебе. І пам’ятай: чим глибше квітка проникне в тебе, тим глибше ти зможеш поникнути в неї, пропорція завжди однакова. Приходить мить, коли не можеш визначити, хто є троянда, а хто глядач. Тоді ти уже стаєш трояндою, а вона – тобою. Саме в цю хвилину ти пізнаєш реальність: що таке троянда.

Тоді, якщо ти художник, візьми пензлик, фарби й полотно і пиши її. Якщо ти поет, поспішай віднайти потрібні слова, щоб описати цей досвід.

І доки це відбувається, не розмовляй у собі. Цей внутрішній монолог буде втручанням. І ти ніколи не пізнаєш троянду в її інтенсивності й глибині. Ти дізнаєшся тільки про поверхове неглибоке. А, відповідно, й твоє мистецтво не буде глибоким та цінним.

Як це зробити?

Ось зараз ти , наприклад, слухаєш мене. Відклади убік  свою пам’ять. Адже коли ти мене слухаєш, ти ж не повторюєш в умі таблицю множення, не додаєш і не віднімаєш числа, не повторюєш історію. Зроби те ж із своєю пам’яттю. Відсунь її убік. Вона знадобиться, але використовуй її лише тоді, коли потрібно. Відсунь убік увесь розум. Ти його не руйнуєш, а просто даєш змогу відпочити. Якщо не надавати йому такої змоги, він буде тільки посереднім.

Так, до речі,  як відпочивають м’язи,  повинен відпочивати й розум. Відпочивати повинна пам’ять. Творча уява не має нічого спільного з пам’яттю – тільки тоді вона творча. Якщо говорити простіше, людина стає творчою тоді, коли вона відкидає психологічну пам’ять

Творча людина та, що вносить щось із невідомого в світ відомого, хто дозволяє Богу говорити  словом, водити пензлем, а сам творець стає тільки провідником.

Додаток Д

Притча про досконалий сад

 Використовується метод  роботи “Передбачення”

Опис роботи

1.                           Учитель подає декілька ключових слів (Майстер. Учень. Сад. Досконалість. Сум. Незавершеність. Рух. Музика).

2.                           Учні обмінюються припущеннями в парах щодо можливого змісту твору та асоціаціями, які ці слова викликали в них.

3.                           Читається текст із зупинками. (Заповнюється таблиця передбачень: що станеться, що сталось).

4.                           Проводиться бесіда про те, що думають учні, що відчувають.

5.                           Аналіз твору.

6.                           Учні повертаються до передбачень ( Чи збулися ваші передбачення? Якщо ні,  то добре це  чи не зовсім? Як ви до цього ставитесь? Чому вдалося ( не вдалося) “вгадати” хід подій?)

7.                           П’ятихвилинне есе про урок:

-                       нове

-                       цікаве

-                       найважливіше

-                       де застосувати

-                       на які запитання хотілось би почути відповіді

Східна притча про досконалий сад  (Текст)

До Майстра прийшов учень, щоб навчитися створювати сади. Майстер навчав його три роки і учень виростив красивий великий сад, у якому працювали тисячі садівників. Усі поради учителя було виконано. І коли робота була завершена, учень запросив Майстра подивитися на його творіння.

                                   (Зупинка в читанні)

Сад був прекрасний. Жодна порада Майстра не була втрачена, але сам Майстер посмутнів. Він обійшов сад з усіх сторін і все більше і більше розчаровувався.

Чому? Невже все так  погано?

                                              (Зупинка в читанні)

А Майстер знову і знову заперечливо хитав головою, ніби казав сам собі: “Ні!”  І учень осмілився запитати:

-У чім річ, добродію? Що ж не так? Чому? Я не бачу нічого неправильного. Усі твої поради втілені на практиці в твоєму саду.

                                  (Зупинка в читанні)

І Майстер сказав:

-         Сад такий досконалий, що це робить його ... мертвим. Він такий наповнений, а повинен бути... незавершеним. Де сухе листя? Де пожовкле?  Я не бачу жодного такого!

-         Я наказав прибрати все. Зробити сад якомога досконалішим.

-         Ось чому він такий невеселий. Творіння Боже ніколи не є завершеним. І Майстер спішно вийшов із саду. Сухе листя , зібране в саду, лежало акуратно складене в купки. Він набрав його повну корзину і кинув за вітром. Листочки, підхоплені легким подихом, граючись, розсипались по доріжках.

                                       ( Зупинка в читанні)

Майстер зрадів:

-         Поглянь, сад ожив!

Із шелестом сухого листя в саду зазвучала музика: з’явився ледь вловимий, загадковий шерех.

Додаток З 

Лабораторія чи магія?

Під час обговорень, дискусій застосовуються технології ”Займи позицію”, “Ручки на середину” ,”Дискусійна сітка Алверманна”, “Діаграма Вена”.

Учні на уроках розвитку зв’язного мовлення та й при виконанні будь-якого творчого завдання поставлені перед проблемою, як оформити свою думку, з чого почати роботу, чи є приклад, як це робили інші? На ці питання дають відповідь майстри слова. Отож, як писати?            

1.Натхнення – це те, що керує поетом, а не навпаки. (М. Салтиков-Щедрін).

2. Поет повинен бути психологом, але таємним: він повинен знати й відчувати основу явища, але представляти тільки їх цвіт, розквіт або занепад.  (  І. Тургенєв).

3.Передати думку серця можна тільки серцем.  ( Лессінг).

4.У літературі, як і в усьому, талант – це символ відповідальності. (Де Голь).

7.       Хто не відчув труднощів мистецтва, не може зробити нічого вартісного.  (Дідро).

8.       Перлина, як відомо, утворюється з того, що в тіло молюска потрапляє піщинка. Чи не схоже це з твором мистецтва: ідея, що виникає в душі митця, обростає художнім тілом, як піщинка перламутром. ( В. Канівець).

10.Поезія вище правил і нашого розуму. Той , хто спроможний уловити її красу, може роздивитися її не більше, як спалах блиски. (М. Монтель).

11.Натхнення за Пушкіним, - “это благодатное расположение духа, когда мечтания явственно рисуются перед вами и вы обретаете живые, неожиданные слова для воплощения видений ваших, когда стихи легко ложатся под перо ваше и звучные рифмы бегут навстречу стройной мысли».

12.Стиль письменника визначається його словниковим запасом.

13.Слово у вірші – це нота музичного твору.

14.Наслідування когось... Усі з цього починають. Навіть генії. У перших творах Лермонтова скільки від Пушкіна.

15.Портрет і фотографія. Схожість тільки зовні. У портреті є та глибина, яку ми не вловлюємо оком, а тільки відчуваємо. На фото ніби тонка плівка, знята з обличчя і наклеєна на міцний папір. Чому портрети ми називаємо творами мистецтва, а фото – зйомкою? Очевидно тому, що в портреті два обличчя – того, що позував, і того, що писав.

16.Якщо вважають, що характер людини схований  десь в глибині її душі, - помиляються. Усе, що є в характері, в душі, - є у зовнішності: у рисах обличчя, у виразі очей, в посмішці, в тембрі голосу, ході, жестах, одязі. Справа тільки в тому, що все це треба вміти побачити, розгадати, бо риси не на поверхні, на них немає ярликів. ( В. Канівець).

17.Записна книжка для юного літератора – навчання, яке нічим не замінити. Думка в пам’яті і думка на папері. Зафіксована на папері – багатша, рельєф ніша, зі всіма нюансами. ( В. Канівець).

18.Як відомо, що найкращий текст фрази не проходить відразу. Треба шукати, перебравши багато варіантів. Те ж з образами, сюжетом. Але ідея твору повинна бути сформулювала відразу, точно і зрозуміло .Інакше це буде схоже на будівництво дому, в якого відсутній фундамент. ( В. Канівець).

19.У роботі над словом борються два начала: смисл (думка) і стиль. Поженешся за чистою фразою ( без повторів і т. д. ), -  втратиш глибину і точність думок і почуттів. Віднайти золоту середину? Але середина ніколи не буває справді глибокою. Потрібно йти тільки за думкою, почуттям, бо заради них і живе література, тобто життя, відтворене словом. (В. Канівець).

20.Навчаючи юних літераторів, як їм потрібно взагалі писати, треба мати на увазі ( і тут вже ніхто не підкаже), що в кожному конкретному випадку людина вирішує сама, як створювати ту чи іншу роботу. ( В. Канівець).

21.Перший рядок як звук камертона. Він задає “тональність” усьому твору. Правда, визначити цю тональність – це теж мистецтво. (В. Канівець).

22.Не всім людям дано бачити світ духовними очима. Але у душі кожного є прагнення побачити ті явища, які відкриваються тільки перед поглядом духовно багатої людини. Звідси й потяг до тих творів мистецтва, які створені художником, що бачив світ душею. (М. Гоголь).

Додаток Л

У співпраці з художником

Етюди

Марія Максимович

Легка зацікавленість на незворушному обличчі й витончена постава. Здається, пересічна жінка дев’ятнадцятого століття, проте, якщо гарно придивитися, є в ній щось надзвичайне, чарівне. Можливо, це майже прозорий повітряний серпанок, ореол романтики, що завиває її голову, чи навіть саме волосся, заплетене в охайні коси – символ жіночості та делікатності.

         А може, в ній нічого особливого й не було? Саме це й вражає, ця її простота і є загадковістю?

        Цю жінку справді можна назвати українською Моною Лізою, адже рука художника на віки подарувала нам таку загадку, яку ми розгадуватимемо знову і знову, дивуючись їй.

Гопак

         Козацька пісня застигла на полотні, немов зупинившись у віках. Герой фольклорних легенд козак Мамай відображає цілу епоху з життя українського народу. Можна уявляти його по-різному, проте залишаються незмінними кобза в руках Мамая, невимовна журба на його обличчі та характерна для іконописців манера змалювання його образу в темних та багряних тонах. Не думаю, що вона випадкова, адже вся історія  українського народу просякнута тяжкою тугою за самоствердженням волелюбного народу, змушеного миритись із іноземним свавіллям. Гадаю, не варто відкривати підручники  з історії України, щоб повною мірою усвідомити трагедію нашого народу. Варто лише поглянути на Мамая, і душа сповнюється жалем.

Д. Борисенко

Додаток  Ж

Різдвяна казка

   Яринка сиділа біля вікна і сумувала. У Святий вечір у неї зовсім не було настрою. Кімната наповнювалася ароматом печеної качки, яку завтра, після ранкової служби, можна буде скуштувати. Усі сорок днів дівчинка чесно дотримувалася посту. На свої тринадцять років Яринка була чемною та вихованою. Завжди віталася зі старшими, поступалася місцем у тролейбусі та й ніколи не подумала б, що з нею може трапитись таке. Вона привласнила чуже...

   Роздуми перервала бабуся Ганна Іванівна, а за нею стрімко залетів у кімнату  рудуватий песик з дзвіночками на шиї. З кожним стрибком Марсика (саме так звали цуценя) маленькі різдвяні дзвіночки, переливаючись золотом, торкалися один одного та озивалися гучним "дзінь!". Здавалося, що усі чарівники зараз зібралися у цій кімнаті, бавлячись звуками та створюючи дивовижну мелодію колядки. Та навіть це не заполонило увагу дівчинки. Вона дивилася на багнюку за вікном та яскраві блискітки на різдвяних будинках.

    - Так, зима в цьому році взяла відпустку за свій рахунок та полетіла  в Лапландію. Ти ж чула новини? - перервала чарівну мелодію бабуся.

   Та дівчинка й не думала повертати голову і все дивилася у вікно.

   - Сонечко, щось трапилося? - перепитала, лагідно обнявши за плечі онуку Ганна Іванівна.

   - Бабусю! - раптом схлипнула Яринка. Її очі запекли, наповнилися сльозами, а щічки почервоніли.

   Бабуся дівчинки  в минулому працювала вчителькою, тому знала, зараз потрібно  все вислухати.

   - Бабусю!  Я така погана!  Розумієш, сьогодні зі школи ми поверталися з Софійкою. Вона розповіла мені, що загубила песика, руденького. Мені так подобалося те цуценя. Я щиро їй співчувала. Ми розійшлися, а вже в нашому будинку я почула скавчання. У підвалі  він і знайшовся, - дівчинка тицьнула пальцем на свого нового друга. - Я хотіла тільки відмити його від бруду й нагодувати. Та він так усім сподобався, що я не могла зізнатися, - похнюплено закінчила Яринка.

   Бабуся лише усміхнулася та шкарубкою рукою витерла гарячі сльози внучки.

   - Що ж мені робити? - бідкалася дівчинка. - Уже ніч надворі, а матуся запросила Софійку з родиною до нас після служби. Що я їй скажу?

   - Не плач, дитинко! Я розповім  одну історію, можливо, вона тобі допоможе. Тільки слухай уважно, - промовила Ганна Іванівна.

   Та дівчинка й не думала заперечувати. Вона обожнювала солодкий голос бабусеньки. Він огортав її немов найтепліший шарф, а в поєднанні з чарівними та повчальними історіями цей голос ставав найріднішим. Здавалося, бабуся знає все на світі, і в неї на будь-яку проблему знайдеться  розрада.

   І бабуся почала розповідати...

     - Пам'ятаю, у нас у школі вчилася дівчинка з бідної родини. У неї не було ні модних суконь, ні яскравих ляльок. У школі з нею не дуже хто спілкувався. Щовечора  вона згадувала свого тата, який перетворився на зірочку, - (здалося, що в очах бабусі блиснула сльоза).- Дівчинка часто думала, чому її не люблять? Чому  якісь папірці вирішують долю? І ось одного різдвяного вечора вона, повертаючись  із магазину, знайшла зім'яту купюру, сто рублів!

   - Бабусю, а це дуже багато? - перепитала Яринка.

   - Дуже! - продовжувала бабуся. - Дівчинка тоді повірила, що всі її мрії здійсняться. У неї з'явиться блискуча сукня, як у Алінки з 8-Б , та наручний годинник з Мікі Маусом. Солодкі мрії оповили її дитячу уяву, тому вона навіть не задумувалася, що насправді ці гроші потрібні комусь більше, ніж їй. Підходячи додому, вона побачила Іванка. Він -  сусідський хлопчик, на два роки молодший за неї, щось пильно видивлявся під ногами й мало не плакав. Запитавши, дівчинка  дізналась, що Іванко загубив гроші -  сто рублів! Збирав їх цілісінький рік на подарунок для бабусі. Грався з хлопцями у квача, ото вони, мабуть, і випали... У Ганнусі стиснулося серце...

   - У Ганнусі? - раптом озвалася Яринка.

   - Так, так, слухай, -  продовжила бабуся .- Дівчинка хотіла збрехати. Але рука сама  стиснула папірець і простягнула купюру Івасеві . Так у Яринки з'явився друг. Про цю історію дізналися в містечку . Хтось дивувався, а дехто радів і за Ганнусю, і за Іванка. А вночі, коли Ганнуся, роздумуючи над пригодою, уже лежала в ліжку, раптом усю кімнату заполонив аромат зимової свіжості. Блакитне сяйво розлилося по всій оселі. Старі стіни, нерівна підлога - усе було в снігу. Здавалося , сніг ішов прямо зі стелі. Дванадцять маленьких янголів опускалися на великих сніжинках. Це були тендітні створіння з великими блакитними очима, зростом не більше дюйма, - закінчивши, бабуся зробила паузу. Вона подивилася на зачудоване  обличчя Яринки.

   - Дивно, я тобі ніколи не розповідала?

   Насправді, Яринка чула цю історію вже мільйон разів, але таку чарівну казку їй хотілося чути ще і ще...

   І бабуся продовжила:

   - Увесь рік янголи спостерігають за найчеснішими й найдобрішими дітьми та створюють для них випробування, і саме такі, у яких дитина почувається не зовсім упевнено. Якщо ти скупенький, тебе випробовуватимуть на щедрість, якщо боїшся - на  сміливість... Коли ж дитина покаже себе з гарної сторони, то стане їхнім помічником.

   У кімнаті запала тиша. Бабуся й онука думали кожна про своє. Навіть Марсик присів, але не на довго. Він крутнувся навколо себе і шарпнув за сукенку  дівчинки. Кімнату знову заполонив різдвяний передзвін. Золоте сяйво оповило Яринку й полинуло до дверей. Вона схопила песика, одягла новеньке фіолетове пальтечко і вибігла на вулицю.

   Ішов великий лапатий сніг...

   Яринка пояснювала Софійці, як песик опинився в неї.

   А повернувшись додому, присоромлена й утішена дівчинка впала на ліжко, стулила повіки і вже не бачила, як кімнату заполонило блакитне сяйво, на тлі рожевих стін кружляли сніжинки-янголи і творили  різдвяну казку...

Дроботенко Валерія, 8-А клас, 2020 р.

Робота зайняла перше місце на обласному конкурсі дитячої творчості.